Прикарпатські «самооборонці» допомагають потерпілим землякам. ФОТО
12:31 19.08.2008
Олександра Лісконог, м. Івано-Франківськ, «Народна самооборона»
День за днем поволі збігло три тижні від того, як
несамовита повінь пронеслася Прикарпаттям. Поволі люди оговтуються від страху й стресу й
з відчаєм дивляться на втрати заробленого мозолями впродовж усього життя.
Найбільше, кажуть, природа нашкодила у селі Нижнів Тлумацького району. У Нижневі Дністер піднявся на 10 метрів, декілька сантиметрів не вистачало до критичної точки. Село належить до одного з найбільш постраждалих від повені в Західній Україні.
Люди невтомно чергують під сільрадою Але не ті, що постраждали. Секретар сільради Оксана Мисюга каже, що «нині через ті гроші, що видають потерпілим, сусід сусіда би з’їв. Нині самі газди зносять свої хати, аби їм призначили іншу категорію. Вони штурмом беруть голову, кажуть, що хочуть «справедливості». І що ви думаєте. Від них дітися кудись важко. Коли потерпілим роздають провіант, непотерпілі теж приходять».
Працівниця сільради каже:
– Ну, а як їм не дати?! Стають під вікнами і дивляться прямо в очі. Знаєте, просто деякі люди вже совісті не мають. Вони ладні собі в хату води залити, аби їм лиш щось дали. Наприклад, вода зайшла в підвал, який не є жилим приміщенням і їм заплатили 2,5 тисячі. Й вода по коліна зайшла до хати, то теж заплатили 2,5 тисячі. Ну це ж є різниця!
Сільський голова Іван Петрович переконаний, що то не лихо озлобило людей, а проявилася звичайна жадоба до наживи:
– Нижнів плавав не раз, городи зносило навіть у 1998 році – була страшна повінь. Але сварки між сусідами не було, бо тоді нікому не давали грошей.
Старенька баба Марія втратила житло. Слава Богу, що забрала її до себе донька. Вона як всі, у кого повністю зруйноване житло, писала (чи підписувала) заяву такого змісту: «Я, (ПІБ), прошу виділити мені грошову допомогу, бо моя хата не придатна для життя, у сумі … грн.» А сума не вказана взагалі ніяка, стоїть пробіл. Ця заява була державного зразка. Далі в цій заяві йдеться, що «я відмовляюся в подальшому від будь-якої державної допомоги: фізичної, юридичної чи будь-якої іншої». Тобто, якщо людина бере гроші, має відмовитися від іншої допомоги.
Дехто писав: «Прошу побудувати мені житло». Але, знову ж таки, там не було вказано ні квадратуру, чи це буде хата під ключ, чи сирець.
На городи складали окремі акти, проте ще невідомо, скільки за них виплачуватимуть.
– Якщо по п’ять тисяч вертатимуть за городи, то це нормально, а якщо по тисячі, то мені важко уявити, що за них можна буде купити, – каже пенсіонерка Дарія Міщанин. У жінки залило город, картопля зогнила, розповзаються стіни будинку. Але їй призначили 2-у категорію. – Мала дві курки й ті втопилися. Не знаю, що мушу далі робити. Написала знов заявку до комісії, аби переглянули своє рішення, – бідкається старенька.
– Помагальників нині багато, а помочі нема, – змахує сльозу Дарія Семенівна.
Але не всі селяни такі категоричні.
Баба Ганя, як і більшість сусідів з вулиці Шевченка, «підмокла» капітально. Каже, що три дні сиділа на стрісі й чекала, аби скінчився той дощ. Донька з внучкою встигли забрати корову й телятко й подалися вище до сусідів. А 75-річна Кирку Ганна Іванівна лиш чула, як завивають її собаки. Не втерпіла, вийшла на залитий водою ганок й за вуха витягнула своїх «охоронців», маленьких песенят врятувати не вдалося. Не вдалося врятувати жінці й меблі, які нині розхаращеним непотребом заполонили подвір’я. Не просихає під жарким серпневим сонцем і матрац, заплісніли ковдри та килими. Але жінка, яка 40 років пропрацювала у місцевому колгоспі ланковою, гумору не втрачає. Каже, головне, що всі живі-здорові. Воду з пивниці виносила самотужки, а ось подвір’я від намулу допомагали прибирати. Найбільше сумує, що піч завалилася.
– Як пішла вода, почали стіни тріщати, підлога у куті провалилася, я до печі доторкнулася рукою, а цегла лише посипалася.
Одна жінка з Нижнього розповідала:
– Мені спочатку сказали, що моя хата придатна для життя. Ви собі уявляєте?! Потім була інша комісія, і все-таки визнала, що тут жити не можна. Деякі меблі ми в себе спасли, витягували на горище. Це завдяки тому, що повінь була по обіді, і ми приїхали додому з роботи. А є люди, у яких все поплило: праска, телевізор, все. Після тої повені я схудла на 18 кілограм. А городи – пустирі. Ви собі тільки уявіть, які продукти будуть дорогі. Зараз людей годують так. Але пройде 30 днів і це припиниться. Мені важко навіть увити, які то будуть ціни.
Усім мешканцям Прикарпаття, в кого липнева стихія зруйнувала хату, нову оселю зведуть коштом держави до 1 грудня – заявив, перебуваючи в Тлумацькому районі, голова Івано-Франківської облдержадміністрації Микола Палійчук. Він подав урядові свої пропозиції щодо пришвидшення відновлювальних робіт, згідно з якими проект нових будинків та їх місце розташування погоджуватиме з потерпілими місцева й обласна влада.
За словами прес-служби ОДА, Микола Палійчук активно залучає кошти місцевих спонсорів на будівництво житла постраждалим від стихії. Оскільки, за оцінками фахівців, передбачених урядом 2000 грн. за кв. метр буде недостатньо, цілком зрозуміло, що за державні гроші люди навіть не зможуть покрити видатки на тимчасове помешкання поза домом – вартість однієї доби в готелі коштує від 100 до 500 гривень з особи. При цьому вартість харчування не враховується. І поки посадовці розкидаються гучними піарними обіцянками, селяни залишаються наодинці із затопленими будинками, при цьому втративши ще й урожай.
– Мій кум лише за помпування води з погреба заплатив близько двох тисяч гривень, – каже Сергій Кравець. – Після просушки підвалу його обов’язково необхідно обробити антисептиком, а це ще щонайменше 100-120 гривень, і побілити. Гірше, якщо вода дійшла рівня підлоги, оскільки, тоді доведеться її циклювати й фарбувати. Банка фарби коштує від 50 гривень, а на це потрібно 5-8 банок. Вже не кажучи про поламані водою огорожі. Кубометр дошки сьогодні коштує від 1000 гривень, а щоб огородити ділянку 40 на 25 метрів потрібно 3-4 куба.
Утім, життя повертається у звичне русло, як і принишклий Дністер.
P.S. Активісти Івано-Франківської обласної організації ГР «Народна самооборона» за власні кошти та при допомозі рідних, друзів-підприємців зібрали кошти й закупили для селян Нижніва та Петрилова Тлумацького району баклажки з питною водою, а також продукти харчування. Адже питання води у цих селах стоїть особливо гостро. Після виявлених спалахів кишкових хвороб, людям категорично заборонили користуватися водою з криниць, джерел та потічків.
Минулої неділі, 17 серпня, «самооборонці» на чолі з керівником «НС» Ольгою Білінською побували у цих селах й особисто вручили людям провізію.
– Ми намагалися побувати саме в тих сім’ях, які дійсно постраждали й потребують допомоги. Поспілкувалися з людьми, самі побачили розміри причиненого їм лиха. Ми візьмемо під свій контроль відродження осель багатодітних та матерів-одиночок, а також самотніх, кому ні від кого чекати допомоги, – сказала Ольга Білінська.
За словами керівника Тлумацького осередку «Народної самооборони» Павла Івасишина, села обрали не випадково, адже у Нижневі 19 сімей повністю втратили хати, а у Петрилові – 30. У фірмові пакети «Самооборони» кожній сім’ї поклали по 2 кг муки та цукру, гречку, рис, сіль, цукерки. Не забули докласти й відривні настінні календарі, які споконвік полюбляють вішати на стіни селяни.
Джерело: "Народна самооборона"
