Юрий Луценко: Где есть воля, там и лежит дорога

Уважаемые друзья!

Мы предлагаем вам выразить свою поддержку лидеру «Народной самообороны» Юрию Луценко, отправив письмо на адрес: pressa-samooborona@ukr.net.

Мы разместим письмо на сайте «НС», а также передадим его Юрию Луценко.

Или же оставь свою подпись и слова поддержки здесь.

***

Когда объявили о назначении "тайного суда" над Ю.Луценко на вчера - терпение мое лопнуло! Как лопалось оно в год чехословацкой и афганской СССР-овской авантюр, как в правление Щербицкого, как на исходе кучмовской власти....
К Ю.Луценко можно относиться по-разному. Из сайтиков знаю, что многие имеют к нему какие-то претензии. Тогда, ребята, представьте ваши аргументы в суд. Ведь мы решили же, кажется, жить по демократическим нормам?
А у меня лично к нему - глубокое уважение. Ему лично я передавал свой, и своего друга, профессора из Харькова, скромные взносы на Оранжевую Революцию - и ни секунды не пожалел об этом! Да, совершил он несколько глупостей - но не больше, чем допускается для новичка в политике, да еще молодого и горячего. Так зато мы увидели Народ, который вышел за свою свободу, и который можно теперь уважать! И если бы не подлое предательство Жлоба по имени Ющенко - жили бы теперь в ином измерении...
Но если Вы думаете так, как злобные критиканы из сайтов - ваше право. Единственно, никто не дал права власти наказывать человека заранее, до суда. Юра не смылся за границу, как смылись Бакай, Фирташ и другие подручные Кучмы и Януковича. Его предполагаемое преступление - стоит меньше, чем украденное у народа Межигір'я. И потому - не могу я больше терпеть беззаконие, которое творит в стране президент Янукович, пан проФФесор с ворованными дипломами доктора наук и профессора!
И посему, я посчитал своим гражданским долгом явиться к Печерскому райсуду г. Киева, дабы высказать, что я имею сказать пану проФФесору и его заплечных дел мастерам. Делаю эту рассылку, т.к. далеко не все, что вчера снималось на пленку, было показано по TV - смотри мои прилагаемые фото. (Не уверен, что это были "киношники". Очень даже вероятно, что были это СБУшники, продолжатели великого дела КГБ, Сталина и Ленина...)
Распечатал на А4, взял в файлик плакатик "Свободу Юрию Луценко! ГПУ, займись Межигір’ям!", прикрепил на спину и через весь город поехал велосипедом в центр Киева, к месту экзекуции (Печерского РайСуда). Там было примерно 500 чел. Фото показывают фрагменты. Скандировали лозунги, призванные выразить наше отношение к действиям власти и поддержать узника их бандитской мести Юрия Луценко.
После этого, снова прицепил лозунг на спину, и поехал через другую часть города, дабы как можно большее число людей увидело мой лозунг и мой поступок.
Может быть, кто-то посмеется: а что это изменит?
Типичная думка мещанина и бюргера, салтыковского Премудрого Пескаря! Вспоминаю, как в 2003 все косились и боялись тех одиночек, кто нацепил оранжевую ленточку. А потом, "вдруг", весь город, да и 1\2 Украины, окрасились в этот цвет.
Так что, наглая влада, мы еще посмотрим, кто для кого существует в этой стране!
Судьба этой влады сегодня измеряется тем, что происходит вокруг Юрия Луценко и Юлии Тимошенко.
И жаль, если тебя не было под стенами Печерского райсуда.
Может быть, в следующий раз?

Евгений Гаев,
доктор технических наук, профессор (с одним Ф)

***

Пока что мы имеем осуждение (уже 6 месяцев), в ходе которого ищется вина. Кажется, это было в романе Роберт Пен Уоррена "Вся королевская рать": "Ищите! Что-нибудь да найдете!"
Заметьте: Юра Луценко за границами не прятался - и я не вижу причин его сначала арестовывать.
Кроме того: а Вам лично случалось принимать участие в к-л реформировании коммунистической системы?
Мне - случалось. И я хорошо представляю себе, как
1) "подельники" вдруг оказываются твоими сторонниками, лезут в душу со словами "мы вынужденно так делали, а на самом деле - всю жизнь мечтали о ...",
2) как старательно начинают тебе помогать, засыпая информацией (на самом деле -- запутывая), и
3) когда в "демократическом процессе" ты уступаешь место другому, то начинается выворачивание всего наизнанку и закадычные друзья становятся иудами.
Луценко Ю.В. сейчас на третьем этапе.
Если он поймет свою доверчивость на оранжевом этапе его биографии -- останется ценным участником дальнейшего демократического процесса (точнее -- выхода из фашистко-коммунистического этапа нашей ментальности). Если нет -- то останется лишь персонажем истории.
Но в любом случае разбираться с ним надо по закону, а не по понятиям нынешней полит-силы.
Мы же видим, что на нем и на Ю.В.Тимошенко нынешний бомонд сводит счеты со всей Оранжевой революцией. Мстит все ее участникам, мне - в частности. Поэтому я не могу оставаться безразличным к этой реакции.
27 мая я снова принял участие в акциях под Печерским райсудом. С прискорбием сообщаю, что участников было гораздо меньше. Что ж, имеет место пункт 3а) "Пришедшие ранее за знаками отличия и за мат-ценностями переходят на службу новым хозяевам". Не удивляюсь! Но приду на следующее заказное судилище.
Надо довести до сознания сограждан, что речь идет о мести ВСЕМ участникам Оранжевой революции. Надо поддержать требование Ю.Луценко о недоверии Печерскому суду, и рассмотрении его дела Судом присяжных. Уверен, что Януковичу и Ко. Суд присяжных тоже в скором будущем потребуется. Пусть Верх. Рада заблаговременно подумает о легализации такового.

С Вашего позволения, остаюсь "большим идеалистом".
Е.Гаев

***

Очень жаль, что в нашей стране такое происходит!
Юрий Витальевич - хороший человек. Он выстоит и выйдет от бандитских уловок. Они еще будут пожинать те плоды, которые посеяли…
Желаю ему здоровья, силы, уверенности в себе, сейчас - главное не сломаться. Он должен знать, что честные люди его поддерживают и следят за происходящим. Пора собирать народ на митинги, сколько можно терпеть беззаконие. Я лично призываю партию не выжидать, а начинать действовать, пора уже что-то делать.
Считаю, что надо созвать съезд партии, приласться от каждой партии с оппозиции представителей, пригласить журналистов, представителей общественных организаций, с Европейского суду по правам человека Н.И.Карпачеву, журналистов других стран и решить, что можно сделать. Надо, чтобы весь мир прочитал в прессе, что творится в Украине.
Деньги, те, что собрали, специально не будут брать. Сколько тратят сейчас денег на свои прихоти "слуги" народа, то та сумма - мизер, что якобы Луценко нанес вред стране. Какой вред, это - бред тех, которые боятся его. У него есть способности поднять народ на борьбу, вот - главная причина. А такое не входит в их планы. Они думают, что будут долго сидеть на лжи и беззаконии, всему есть предел, он рано или поздно закончится…
Правительство не думает, каким образом улучшить жизнь народа Украины, а занимается политическими репрессиями. Криминалитет поднял головы, сейчас все позволено.
Когда Луценко был министром, начал наводить порядки, но не успел сделать то, что хотел...
С уважением, Галина

***

Ув. Юрий Витальевич!
Хочу от себя лично и от всей нашей семьи выразить восхищение Вашим мужеством и гражданской позицией!
Крепитесь, этот бардак под названием «совково-олигархическое реформирование» долго не продлится, завтра Ваши мучители будут отвечать по всей строгости Закона - во всяком случае, я на это очень надеюсь!
Р.S. Спасибо "Самообороне" за предоставленную возможность обратиться к г-ну Луценко! И отдельно - благодарность ЖЕНЕ. Святая женщина!
Оксана Хорошок, г.Донецк. 38 лет

***

Ліпше смерть достойна слави, аніж зганьблене життя.
Украина и я с Вами, хвала Вам. Они временные, и с рук им это не сойдет.
Игорь, г. Одесса

***

Юрий!
Полностью поддерживаю Тебя в борьбе против банды януковича-бандюковича. Его холуи - разные манки-пшонки-гречки, панически боятся Тебя, Твоей несгибаемой воли и разящего слова. А больше всего Тебя боится сам пахан. СТРАХ сковал остатки измученного проФФерского разума. Никакие интерпретаторы его постоянных Ляпов (типа красавицы анки), никакие проводники в жизнь противоправных решений (типа дирижера-чечеточника) не могут помочь ему подавить этот страх. ЖУТЬ, которую Ты нагнал на этих проФФесионалов, сидит у них в подкорке. Слепыми, глухими и послушными исполнителями воли пахана в ГПУ и судах, тоже руководит СТРАХ. Страх перед Народом и перед паханом заставил их засекретить 18-й том дела. Я думаю, что, скорее всего, это сделано для того, чтобы лишить Тебя конституционного права на суд присяжных. Они наивно полагают, что так можно уйти от неминуемого возмездия. Вот уж действительно наивные...
Юрий! Ты выбрал крайний метод борьбы против этих подонков - голодовку. Это твой выбор и я его уважаю. Но я точно так буду уважать Твой выбор об изменении метода борьбы. Ты нужен Народу Украины полный сил и решимости, чтобы помочь убрать эту нечисть на свалку Истории.
Держись!!!
С уважением, Алексей Тереник. г. Мариуполь

***

Шановний пане Юрію!
Якщо щось нас не вбиває, то робить нас сильнішими та мудрішими! Я дуже Вам бажаю здоров’я та сили! Тримайтеся!
З глибокою повагою, К. Рибаченко, м. Київ

***

Шановний Юрію Віталійовичу!
Дякуємо Вам за Вашу мужність.
Ви мужня та здатна на вчинок людина.
Такі як Ви потрібні Україні.
Я добре розумію, що Ви людина, яка не звикла зраджувати своїм принципам.
Ви завжди робили все для щасливого майбутнього України.
Ви саме та людина, яка здатна повести за собою українців.
Ви потрібні родині, друзям,українцям.
Тримайтеся. Щиро бажаємо Вам перемоги. Правда на Вашій стороні.

***

Пане Юрію!
Дякую за мужність. Ви показуєте, що лише вперта боротьба проти нинішньої влади може дати шанс на пристойне майбутнє чесним громадянам.
На часі гасло «Свободу Юрію Луценку!», яке має звучати постійно по всій Україні (подібним, до речі, користувалася компартійна пропаганда щодо в'язнів-однодумців в інших країнах, а за іронією долі спадкоємці її принципів зараз при владі).
Валерій Костюкевич, журналіст газети «День», Житомир

***

Уважаемый Юра!
Я и мои коллеги, друзья, Ваши сторонники, наблюдали за Вашей политической позицией с 2004 года. Теперь мы точно можем сказать - Вы хороший политик, Вы заслужили звание политика «от Бога» благодаря Вашей настойчивости, честности, уму!
Все беды обрушились на Вас и Вашу семью именно за то, что Вы были верны своей позиции, своим мировоззрениям, а этого, как известно, не любит ни одна власть.
Мы искренне хотим, чтобы все это закончилось, и верим, что все это закончится скоро, а сейчас просим, призываем, умоляем - не надо жертвовать собой, не надо терзать своих близких, любимых и друзей, у Вас есть соратники, у Вас есть друзья, мы очень Вас любим и переживаем за Вас. Мы просим Вас позаботиться о своем здоровье и о себе.
Вы нам нужны и нужны нашей стране. Не дайте оппонентам и врагам ни единого шанса, ни единой возможности насладиться Вашей беспомощностью и бедой. Вы должны быть сильны и уверены в себе, никакой суд не посмеет вынести обвинительный приговор Вам, тому человеку, которого так любят и уважают в нашей стране.
Мы просим прекратить голодовку, Вам нужны силы, а мы будем с Вами!
г. Киев

***

Я ВЫБИРАЮ СВОБОДУ
Сердце мое заштопано,
В серой пыли виски,
Но я выбираю Свободу,
И – свистите во все свистки!
И лопается терпенье,
И тысячи три рубак
Вострят, словно финки, перья,
Спускают с цепи собак.
Я выбираю Свободу, –
Но не из боя, а в бой,
Я выбираю Свободу
Быть просто самим собой.
И это моя Свобода,
Нужны ли слова ясней?!
И это моя забота –
Как мне поладить с ней.
Не слаще, чем ваши байки,
Мне гордость моей беды,
Свобода казенной пайки,
Свобода глотка воды.
Я выбираю Свободу,
Я пью с нею нынче на «ты».
Александр Галич

***

Уважаемый Юрий Витальевич!
Вы отважный и мужественный человек!
Вы нужны нам живым и здоровым!
Силы Вам и здоровья! Держитесь!
С уважением, Елена Павлюк. г. Киев

***

Уважаемый Юрий Витальевич!
Целиком Вас поддерживаю и очень прошу Вас прекратить голодовку! Всем и так понятно, что Вас держат только за то, что Вы и Юлия Владимировна - оппозиция. Обвинения против Вас просто несерьезны и смешны! Честно говоря, я даже подумать не могла, что весь этот бред будет рассматриваться в суде! Да это просто цирк!!! Не рискуйте своей жизнью из-за этих бандюков-уголовников - Януковича и компании!
Оно того не стоит. Нет ничего дороже жизни! Если с Вами что-то случится, кто же будет против них бороться?
Я надеюсь, что скоро эта уголовная банда полетит со своих кресел, и, может, именно Вам удастся воплотить в жизнь лозунг Оранжевой Революции «Бандитам-тюрьмы», и посадить Януковича туда, где ему место - в тюрягу!
Так что Вы нам нужны живым и здоровым!
Мусиенко Оксана.

***

Шановний Юрію Віталійовичу!
Моя родина щиро підтримує Вас і Вашу боротьбу за справедливість.
Але благаємо Вас, припиніть голодувати, нинішня влада не гідна таких жертв!
Вони навмисне добиваються негативних наслідків, щоб послабити Україну.
Ви є одним з сильних лідерів України, ви потрібні людям, щоб ми мали сили боротися далі.
Нехай оберігає Вас Господь, тримайтеся!
З повагою, Надія Радченко. м.Луцьк

***

Юра, Юрочка, дорога, рідна наша людина!
З тих пір, як затримали тебе ті песиголовці, немає нам спокою. А зараз, коли тебе довели до такого стану - тільки про тебе і думаємо. Хочеться застрибнути в літак, дістатися до тієї лікарні - дуже добре знаю, де вона - і волати під вікнами, щоб ти почув. Волати про те, що ми тебе любимо, пишаємося тобою, що серця рвуться від туги за тобою.
А ще хочеться потриматися за горлянку песиголовців,о, як хочеться.... Здавити пальцями їхні гнилі хребці, щоб бризнула з них ні, не кров - бо кров є у людей. Бризне звідти гнила смердюча, як їхні нутра, рідина...
Юрочка, рідний наш, ми не можемо просити тебе зупинити голодування, не маємо права, бо ти вище нас усіх. Але все ж наважуємося просити, молити - для нас, для України - збережи своє життя. Воно ще так нам усім знадобиться.
Не треба тішити тих щурів, тих гидот твоїм зникненням. Забагато їм честі. Нехай краще вони будуть прокляті і закляті, а найперше Ющенко. За те, що зрадив Україну і тебе. Нехай земля не прийме його.
Юрочка, ми так любимо тебе!
Ірина Малошевич. Бретань, Франція

***

Я колишній військовослужбовець внутрішніх військ МВС України.
Я з Вами, в строю. Тримайтесь...
Григорій Каповський

***

Люди, прошу попросити Юрія Луценка припинити голодування, бо це нанесення каліцтва собі - противне Богу діло.
Павел з Харькова, 36 років

***

Уважаемый Юрий Витальевич,
Хочу выразить Вам свою поддержку и присоединиться к просьбам прекратить голодовку. Вы уже доказали, что можете идти до конца, дело передано в суд, и мне кажется, если эта братва намерена устроить вместо суда цирк типа Харьковских договоренностей, то они его все равно устроят. В их шкале моральных ценностей жизнь отдельного человека мало что значит.
Ваше здоровье и сейчас, и в дальнейшем, очень нужно не только для ваших близких, то и для тех, кто пока сидит на диване перед компьютерами и не решается на выражение протеста.
Пожалуйста, прислушайтесь к многочисленным голосам Ваших союзников, Вы нужны Украине живым и здоровым.
С уважением, Марина Опалева, офисный планктон. Харьков

***

Юрий Луценко – лидер, человек, способный зажечь пламя и повети за собой людей. Мы никогда не забудем его приезд в Кировоград. Стояли на площади рядом, на морозе – и не чувствовали холода, и понимали, что нельзя молчать, и понимали, что в единстве сила. И поверили ему, потому что нет в нем лукавства, нет в нем фальши, нет гордыни и личных амбиций. И он остается верен своему слову, сказанному людям Украины (в отличие от многих). Его оппоненты прекрасно это знают, поэтому он в тюрьме. Но сильный дух заключить за решетку НЕВОЗМОЖНО! Любой исход сложившейся ситуации – не на пользу сторонникам «управляемой демократии».
Пусть Господь хранит Юрия Луценко и его семью! Блаженны алчущие и жаждущие правды…
С чувством глубокого уважения, Людмила Джума, Кировоград

***

Юрася, как бы ни болела душа за тебя, как бы ни было страшно за твою жизнь, хочу сказать только одно: держись и не сдавайся!
Даже если эта страна, не понявшая, что во Франкфурте ты спасал и её достоинство, сегодня опять не понимает – это её судьба, а не только твоя, висит на волоске смертельной голодовки – держись и не сдавайся!
Даже если тебе самому покажется уже бессмысленной борьба последнего героя просранной Цусимы – держись и не сдавайся! Потому что в этом – «а болт вам всем, но я Луценко» – ты «справжній» и есть. За что и любим.
Держись до последнего, Юрася. И победишь. Молюсь за тебя. Венсеремос – не всеремось. 

Татьяна Коробова

***

Юрію,
Як людина, я поважаю Вас і Ваші прагнення.
Як дитя Боже і Його служитель умоляю Вас - ці покидьки не варті того; Ви потрібні своїй родині. Почніть їсти, будь ласка. 

З повагою, Віктор Іванов.

***

Шановний Юрію Віталійовичу!

Ви мужня людина, Ви здатні на вчинок. Ви з тих людей, яких, здавалось, вже немає серед українців, а саме мужніх Холодноярців. Нам не потрібна Ваша смерть, Ви потрібні нам. Ми ще поборемося, наш Холодний Яр ще попереду. А без Вас його не буде.
Одного дня на мітингу у Маріїнському парку я привіталась до Вас і Ви відповіли мені, посміхнувшись до мене відкритою, щирою посмішкою.
Я хочу ще багато разів зустрічати Вас там, вітати Вас і бачити у відповідь Ваше усміхнене обличчя.
Припиніть голодування. Ви потрібні Вашим рідним, Вашим синам, Вашій дружині, всім нам.
Не дайте цим покидькам шансу досягти своєї мети - забрати Ваше життя. 

Учасниця Помаранчевого Майдану. Світлана Григорівна. Київ.

***

Шановний Юрій Віталійович!

Пише вам 18-річний студент юридичного відділення.
Я слідкую за Вашою діяльністю, як політика дуже давно, і Ваші дії у політиці мені дуже подобаються!
Ви впевнена у собі людина яка ніколи не зраджувала своїм принципам, робили все для щасливого майбутнього України.
Дуже прошу: припиніть голодування! Адже цим покидькам нічого не доведеш.
Так, я розумію, що Ви таким чином звертаєте увагу на "неупередженість" прокуратури та судової влади в державі у новий період.
АЛЕ! Я не хочу щоб Ви завдавали болю та страждань собі та своїм рідним!
В Україні повинен бути лідер який зможе підняти народ, розплющити очі та повести у бій за волю і правду як це зробив у свій час Богдан Хмельницький, а така людина у наш час це ВИ!
Ви інтелігент і дуже розумна та мужня людина!
Під вашим проводом я готовий встати на захист Української державності! На захист правди!
Припиніть голодування! Розірвіть разом із своїми адвокатами звинувачення які висунені до Вас!
Збережіть своє здоров'я для рідних, для однодумців, для України!
Для мене Ви - ГЕРОЙ!

З повагою до Вас, студент юридичного відділення Іван Ж.
м. Новомосковськ, Дніпропетровської області.

***

Шановний пане Юрію!

Я захоплююсь Вашою принциповістю і мужністю.
Але я прошу Вас припинити голодування. Ваше життя потрібне нам - патріотам України.
Це не буде Вашою поразкою.
Зграя злодіїв і агентів Кремля, яка нами править, і ті маргінали, які привели цю банду до влади, не повинні дочекатись Вашої загибелі, бо саме цього вони прагнуть.
Прийде час, коли ці злочинці і їх холуї - прокурори, судді та інші підуть до в'язниць. Ваше життя і діяльність наближає цей час.
Дуже прошу Вас - припиніть голодування!
Міцно обнімаю!

Михайло Садовський (61 рік), Вінниця

***

Юрію Віталійовичу: аргументи за припинення голодування
1. Всі НОРМАЛЬНІ громадяни у нас і в світі переконані в Вашій правоті. Вони переживають за Вас і не хочуть, щоб Ви загинули. Нам, Юрію Віталійовичу, нічого не треба доводити. Життя Вам та здоров'я.
2. Мерзотникам, які вбивають націю та державу В УСІХ СМИСЛАХ --- що Ви можете цій патолочі довести своєю загибеллю? НІЧОГО. Нема там до чого апелювати. Ваша загибель -- ЦЕ ЇХ МЕТА!
І далі в разі Вашої загибелі -- тиха радість та злорадство кожного УБЛЮДКА з мільйонами вкраденого у держави??? Значно легше їм буде ЖЕРТИ УКРАЇНУ, якщо Вас не стане.
3. Недопустимо, щоб Ви НЕ ПОБАЧИЛИ перемоги народу, бо Ви готові життя своє віддати за неї.
4. Будучи ЖИВИМ ТА ЗДОРОВИМ, створити СИЛИ СПРАВЖНЬОГО ОПОРУ ХУНТІ, прикладів якого безліч в історії народів -- ЦЕ І Є ШЛЯХ.
5. Наостанок - жарт, щоб Вас підбадьорити: з ТАКИМ ЖЕ ЗАВЗЯТТЯМ ТА РІШИМІСТЮ (з борщем, салом, сметаною) НЕГАЙНО ПОВЕРТАЙТЕ СОБІ ЗДОРОВ`Я. Бо ти, козаче, У НАЦІЇ -- один-єдиний такий. Немає більше.

***

Шановний Юрій Віталійович!

Ви мужня людина, справжній патріот, небайдужий до долі всієї України. Але за теперішніх обставин Ваша мужність і сила використовується проти Вас, Ваших прихильників і Вашої родини. Цим покидькам тільки те й потрібно щоб знищити Вас фізично, оскільки ці інтелектуальні моральні уроди не здатні з Вами боротись іншими методами. Закликаю Вас припинити голодування. Адже живий і здоровий Ви для них більш небезпечний.
Ви потрібні майбутній Україні, ви потрібні своїм дітям і дружині!
Будьте вище тої свори деградованих маргіналів.
Бажаю Вам міцного здоров’я, сильного духу, віри і натхнення! Все ще попереду!

З повагою, Олена, Львів

***

Доброго дня, пане Юрію! 

Благаю Вас, припиніть, будь ласка, голодування! Тим покидькам байдуже до Ваших страждань, вони тільки раді будуть, що такий сильний опонент, як Ви, зійде з їхнього шляху. Справжні патріоти України вірять Вам, і вірили завжди, їм не потрібно доказувати Вашу правоту такими страшними методами.
Припинення голодування не буде виявом Вашої слабкості ні в якому разі!
Прислухайтеся,будь ласка, до слів всіх людей, які поважають і люблять Вас, і які не хочуть Вас втратити! Сили Вам терпіння і здоров’я!!!

З повагою,
Заставна Мар’яна Львівна, м.Львів

***

Держитесь, Юрий Витальевич!

Много у Вас врагов, но и друзей тоже много! Настоящих друзей, которые в беде познаются и не отворачиваются, когда это может привести к репрессиям со стороны власти. Такие друзья - дорогого стоят! Не все, кто сочувствует Вам и поддерживает внутренне, рискнут поставить свою подпись под письмом в поддержку или написать Вам письмо: люди слабы. Но Вас поддерживает всё больше граждан Украины, потому что любому понятно: Ваше дело - ПРАВОЕ!
Не знаю, смогла бы я так держаться, как Вы. Не знаю, смогла бы объявить голодовку. Не знаю, что в такой ситуации сказала бы сыну, которого тоже зовут Юрий...
Но знаю, что без таких, как Вы - простым людям сложно понять, что такое зло и что есть подвиг.
Я уважаю Ваше мужество! В стране, которую надо спасать, должны быть люди, которые готовы ради спасения идти до конца! И если такие люди есть - у страны есть будущее.
Я не знаю, почему именно Вам выпала такая судьба и не могу предсказать исход Вашей борьбы. Но я точно знаю, что те, кто кладёт себя на алтарь Отечества - живут вечно!
Дай Вам Бог мужества не свернуть с избранного пути! Если свернуть - то боль разочарования разорвёт не только Вас, но и всю страну!
Ваш поступок сегодня поднимает людей с колен, даёт силу, веру в возможность борьбы и победы! И у Вас нет никакой возможности отступиться!
Для тысяч людей Вы становитесь знаменем, и упустить это знамя невозможно! Сама Ваша жизнь сегодня становится символом жизни Украины.
Дай Вам Бог сил, чтобы донести свой крест!
Дай Бог Вам и нам жизни и счастья победы!

Ирина Шевченко, Горловка, журналист

***

Юрий Витальевич, я восхищаюсь Вашим мужеством, и уверен, что в ближайшем будущем, после того, как мы выкинем голубую мафию за территорию нашей страны, народ и я в первых рядах будем инициировать присвоения Вам звания "Герой Украины".
Нашей нации не будет конца, пока у нас есть такие герои, гордость, честь и совесть народа.
Молюсь за Вас и Украину.

***

Юрий Витальевич!

Я помню, как в ноябре 2004 мы с маленькой дочкой подошли к Вам на Майдане, у входа в Глобус. Вас окружили тогда взволнованные люди, ситуация была напряженной и неясной. Но Вы, своей решимостью и уверенностью, вселили надежду в сердца людей. «Вічний революціонер. Дух, що тіло рве до бою…» - это про Вас.
И Ваш Поступок сейчас – еще одно тому подтверждение. На 100% согласна с Сергеем Рахманиным, который написал о Вас в «Зеркале недели»: «Він один з небагатьох, хто показав, що можна не боятися. Показав, як треба боротися. В епоху дефіциту вчинків, у період голодовки справедливості, це є особливо важливим».
Вся моя семья – родители, муж и три дочери искренне Вас поддерживают. Не сдавайтесь!!!
Только, пожалуйста, сохраните свое здоровье, Вы нам очень нужны!

С уважением,
Оксана Корсун, г. Киев

***

Здравствуйте, Юрий Витальевич!
Здоровье сейчас очень нужно: для борьбы и выживания. Вы страдаете, так как наступили имперским слугам на «мозоли» (Партия регионов).
В этой ситуации вам может помочь только выступление украинцев, но вот почему-то как раз они и бездействуют. Сказывается и менталитет и разочарование политикой 2004-2010 годов.
Нужно, чтобы самообороновцы, бютовцы, иные (долго называть) создали единую структуру для борьбы с регионалами. Уступив кое в чем один одному. Так как причины поражений украинцев ранее: 1) грызня «верхов», 2) пассивность «низов».
Желаем вам здравствовать и жить для блага Украины и украинской демократии. Януковича ни о чем не просите - не унижайтесь».
Пустовойтов Александр

***

Уважаемый Юрий Луценко!

Я выражаю Вам самую горячую поддержку. Я верю, что в СИЗО должны сегодня сидеть не Вы, а совсем другие люди, в том числе те, кто сегодня сидит в правительстве парламенте на должностях судей и прокуроров. Я уверен, что такого же мнения придерживается большинство украинцев.
Поэтому прошу Вас прекратить голодовку. Я, как уверен и большинство украинцев не забуду Ваш почти героический поступок. Вы нужны нам живым и здоровым, чтобы реформировать МВД, прокуратуру и судебную власть из карательно-репрессивной машины в институт защиты правды.
Присоединяюсь к просьбе патриарха Филарета и диссидента Левко Лукъяненко.

Я просто требую от Вас немедленно прекратить голодовку. Ваша смерть может стать причиной социального взрыва и гражданской войны. Подумайте о нас - Вы должны защитить нас взяв на себя роль праведника которому можно доверить реформу МВД, суда и прокуратуры, а не роль кровавого знамени для террористов!

Бараненко Константин,
Днепропетровск, член партии «Наша Украина»

***

Реально нормальный министр, хоть пощимил этих, типа бондиков, жаль мало.
Да и мужик реальный, семью любит, с сыном дружит.
Потерпеть надо.
Вот опять к власти придёте, не забывайте, как бывает тяжело.
Главное, в своей кухне, кашу варить.
А то как бы снова ляхи не обваляли.
Надеюсь на скорое освобождение, а так по любе герой.

Макар Долгов

***

Долучаюся до числа небайдужих, хто поставив свій підпис під вимогою негайно звільнити Юрія Луценка з ув'язнення. Закликаю зробити те саме і наших шанованих політиків, громадських діячів, правозахисників і представників "четвертої" влади - тобто групу ризику. Закликаю, аби нагадати їм про інстинкт самозбереження. Мені дивно чути, як дотичні до політики люди, обговорюючи проблему ув'язнення Ю. Луценка, замість праведного обурення, згадують власні образи на нього, критикують політичні наслідки його діяльності та риси характеру, розмірковують, чи правильно він свого часу "посадив" Б. Колесникова. Юрій Віталійович, звісно ж, далеко не Віллі Брандт і не є камертоном правосвідомості. Але ж людоньки! Майте совість! Справа не у особистих та політичних якостях Луценка, Діденка, лідерів податкового майдану. Насправді мова йде про дуже небезпечний прецедент, жертвами якого завтра станемо ми з вами - вибіркове правосуддя. Вибіркове правосуддя - це коли з розмаїття однакових порушників нормативів або законів демонстративно обирають когось одного і застосовують до нього який заманеться запобіжний захід, на закон вже не дуже й оглядаючись. А оскільки умови нашого з вами існування такі, що нічого не порушувати у нашій країні неможливо, то за бажання порушником можна оголосити кожного. А можна, навпаки, "забути" про злочин (навіть тяжкий), якщо злочинець лояльний до влади, випромінює любов до неї, або сам є владою.
Біло-блакитне керівництво свідомо й ретельно підійшло до питання створення у нашій країні таких умов, за яких порушником почуватиметься вже кожен перший. Умови, за яких всяк мусить давати хабара, приховувати прибутки, нелегально працювати, нецільовим чином використовувати кошти (аби установа могла, наприклад, заплатити за електроенергію), ставити машину в недозволеному місці (оскільки дозволених немає), etc., підвищують слухняність населення. Кожен за себе, а влада проти всіх. Очільники держави переконані: за таких умов населення ніколи не стане громадою.
Знакові "посадки", організовані біло-блакитною владою, - своєрідний message суспільству. До того ж message дуже зрозумілий. Арешт діячів податкового майдану має налякати суспільство: не протестуйте, а то посадимо, розчавимо. Діденка переслідують, аби пояснити нам: власність дотичних до нинішньої влади є недоторканою. Що ж до Луценка - тут, так би мовити, "три в одному". Перше повідомлення - зачепиш наших, знищимо тебе. Друге - попередження діячам минулої каденції, щоб вони у політику не лізли, бо для кожного знайдеться стаття карного кодексу. Але найголовніше те, що він, колишній очільник міліції, забагато знає. І не обіцяє тримати язика за зубами. Суспільство пам'ятає про його словесні перепалки з п. Іванющенком, впливовою особою нинішнього бомонду.
Злочини для показових процесів обрані сміховинні. Допоміг водієві отримати гідну зарплатню (хто з нас не допоміг би?), виплатила пенсії, нецільово використавши кошти (і молодець, скажуть пенсіонери), забрав український газ, який невідомо як опинився у власності однієї людини, Фірташа. На іншій шальці терезів лежать захоплені представниками влади гектари заповідних земель з історичними пам'ятками на них, приватизовані державні резиденції, махінації з тендерними закупівлями, побиття людей, мільярдні субсидії, що їх отримали фірми родичів представників влади, тощо. Невже владні мужі наївні й думають, що суспільство всього цього не бачить? Ні. Вони впевнено декларують те, що закон існує лише для населення і для тих, хто програв вибори. Судова та правоохоронна система реорганізовані так, щоб захищати їх від нас. Їм по ту сторону добра і зла можна все.
А на додаток хочеться побажати як оточенню Юрія Віталійовича, так і оточенню Юлії Володимирівни, починати мислити системно. Варто боротися сьогодні не лише з конкретною халепою, у яку втрапили опозиційні політичні лідери. Варто виступити з ініціативою реальної судової реформи та реформи правоохоронної системи в Україні на противагу квазіреформі, втіленій регіоналами на захист свого майна та фінансових потоків, що проливаються у наймісткіші кишені країни. Думаю, ніхто краще за Юрія Віталійовича та Юлію Володимирівну нині не усвідомлює всі недоліки нашого судоустрою та правоохоронної системи й необхідність втілення цивілізованої європейської (можливо, американської) судової моделі, реформи функцій прокуратури, які не змінювалися з радянських часів і були запрограмовані ще Сталіним (якщо конче хочеться мати впливову прокуратуру, перебудуйте її за французьким зразком). Та і взагалі, досить законотворчості "під себе", яка не має світових аналогів (навіть у Гондурасі). Давайте не будемо винаходити унікальний тубільний велосипед, а пересядемо на загальноприйнятий Фольксваген. Давайте наслідувати досвід європейських країн, а не імітувати його. Юлія Володимирівна вже збагнула, що краще справедлива, налагоджена система правосуддя, ніж своя. Свій Портнов легко стає чужим Портновим, заплановане для себе рано чи пізно, але обов'язково потрапляє в руки ворога (і нинішнього Президента це не омине, якщо він вчасно не отямиться). Чітка авторитарна вертикаль омріяної всіма без винятку кандидатами у Президенти кучмівської влади опинилася в руках лише одного з них, спрямувавши гострий кінець проти решти. То ж може не будемо, наче ті первісні люди, ділити весь світ на своїх і чужих, а побудуємо правове суспільство, у якому і ви, і ми не залежатимемо від того, хто при владі - свій чи чужий. У опозиційних політиків сьогодні достатньо підстав думати не про владу. а про країну, про по-справжньому справедливе (а не ілюзорне) судочинство, про істинну (як у Європі) демократію, про рівність перед законом, коли надлюдей немає.
За минулої влади суспільство промовчало, коли, так само, за те, що робили всі, посадили одного Рудьковського. Всі мовчали, бо Рудьковський несимпатичний і чужий. Треба відмітити, його скоро й випустили, трішки полякавши. За те мовчання соромно. Але сьогоднішнє мовчання коштуватиме занадто дорого. Нинішні "посадки" - то вже не жарти. То система, що вимагатиме нових і нових жертв. Дійде черга, до речі, і до біло-блакитних політиків. Бо ротація кадрів - запорука стабільності тиранічного режиму. Україна не перша країна, що стає на такий шлях. І розв'язка цієї ситуації добре відома. До речі, я б і на місці Віктора Федоровича не жартувала б з історичною закономірністю.
То ж я пропоную "обнулити" ситуацію. Випустити політичих ув'язнених. Провести необхідні реформи, вивчивши передовий досвід цивілізації. І почати з чистого листа під гаслом "закон один для всіх" і під суворим громадським контролем.
Юріє Віталієвичу, тримайтеся. Ми Вам співчуваємо. Ми про Вас пам'ятаємо. Ми з Вами.

Алина Артюх, науковець, фахівець з етнології.
P.S. Знаю, що текст задовгий, але вважаю, що викинути тут нічого не можна. Для мене все це важливо.

***

Уважаемый Юрий Витальевич!

Сегодня 14 мая в 12 дня была у здания Одесской обладминистрации.
К сожалению, кроме мам с колясками в прилегающем сквере и на площади не было.
Отвратительно сознание того, что народ молча проглатывает всю эту вакханалию, а ведь в 2004 мне казалось, что точка невозврата пройдена.
А еще через пару часов в интернете было выложено видео избиения демонстрантов в Мариинском, и хотелось выть от бессилия и несправедливости.
По большому счету высказывание о том, что каждый народ заслуживает своих политиков, вполне правдиво. Ведь и в Верховной Раде – есть Доний, есть Волынец, есть Гриценко – то есть какой-то процент Людей с совестью и принципами. Похоже, что это соотношение верно и в отношении всей страны.
Моему сыну 2 года и, наверное, моей постоянной нотацией ему будет – учись хорошо, иначе ты не сможешь уехать отсюда.
Я не могу и не хочу, чтобы он ждал, когда изменится общество в Украине.
Но со своей стороны я буду пытаться сделать все, что могу для того, что бы оно менялось.
Я хочу поблагодарить Вас за то, что Вы не изменили своим принципам и не сломались, ведь, наверное, эти мысли приходили к Вам и не раз.
Но Вы остались Человеком, за что примите огромную благодарность.
Я надеюсь, что мы еще обязательно повоюем.
Держитесь, Вы нужны своей семье, своим однодумцам и этой стране тоже очень нужны.

С большим уважением,
Лукиян Ирина, Одесса

***

Доброго дня, Юрію!

Просто хочу висловити Вам слова підтримки у тій справі, яку ви почали. Нажаль, в цій країні (Україні) дуже багато людей, які до сих пір не зрозуміли, що вони накоїли, коли обрали сьогоднішнього президента.
Мені дуже болить у серці, коли я бачу, як вони знущаються над законами та правами людини.
Сидячи в офісі і слухаючи засідання ВРУ, мені було дуже боляче слухати депутатів від Партії регіонів, як так можна робити, чому така ненависть? Не розумію.
Але одне мене бентежить, мені дійсно стало лячно жити в цій країни, коли до влади прийшли знову ці люди. І коли вони можуть чинити з вами доволі публічною, відомою, поважною людиною, те що вони роблять, то в мене постає питання, а чи вартує життя звичайного громадянина взагалі чомусь? Мабуть, ні.
Прийміть ще раз мої слова підтримки у вашу сторону. Бажаю вам перемоги у початій справі.

З повагою до Вас,
Євген Сурикін

***

Дорогий і шанований всіма щирими українцями Юрій Віталійович!!!
Ми дуже Вами пишаємося за Вашу мужність, незламність духу, віру в краще і боротьбу за справедливість. Ми віримо, що з Божою допомогою Ви обов’язково витримаєте все і залишитесь вірним своїй позиції. Ми з вами, і ми дуже віримо, що здоровий глузд і правда постане і буде перемога правди і закону.
Тримайтеся, Дорогий Юрію Віталійовичу, дуже Вас просимо!!! А ми будемо за Вас молитися. Нехай Бог Вам допоможе вистояти!!! Може не так красномовно, але все це щиро і з любов’ю.
Вінничани

***

Юра, будь сильним. Ми з тобою. І бережи тебе Господь

Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий!
Ти вже серце запечатав,
А я ще боюся.
Боюся ще погорілу
Пустку руйнувати,
Боюся ще, мій голубе,
Серце поховати.
Може, вернеться надія
З тією водою
Зцілющою й живущою,
Дрібною сльозою —
Може, вернеться з-за світа
В пустку зимувати,
Хоч всередині обілить
Горілую хату.
І витопить, і нагріє,
І світло засвітить...
Може, ще раз прокинуться
Мої думи-діти.
Може, ще раз помолюся,
З дітками заплачу.
Може, ще раз сонце правди
Хоч крізь сон побачу...
Стань же: братом, хоч одури.
Скажи, що робити:
Чи молитись, чи журитись,
Чи тім'я розбити??!

***

Шановний Юрію Віталійовичу!
Висловлюю Вам підтримку, а також обурення діями влади, за яку, як я вважаю, порядні люди, або хоч трохи розумні не могли голосувати.
Хоча я не палкий Ваш прихильник, з причин Вашої епатажності, але в даному випадку - не це суттєво, а те беззаконня, що чиниться проти Вас.
Щиро бажаю перемоги.

Ю. Дарменко, науковий працівник

***

Уважаемый Юрий!!

То, что делаете Вы, ни с чем не сравнимо. Вы настоящий гражданин нашей Украины!! Я кланяюсь Вам низко за то, что сделали Вы и еще сделаете!! Ничем не убить в Вас дух свободы!! Вы с глубокой харизмой...
Я всегда ходила на ваши выступления и слушала с удовольствием то, о чем Вы говорили. Из Ваших уст лилась правда. С тем сарказмом, который присущий только Вам. Вы могли говорить правду в шутливом тоне... И было и смешно, и грустно от той правды... Ведь правда не бывает медом.
Я хочу пожелать Вам выстоять. Я понимаю, как там страшно, куда вы попали, куда эти дикие собаки заточили нашего лидера....
Я бы даже за деньги, в виде экскурсии, не вошла бы в тюрьму... А Вы там так долго находитесь. Это и болит нам, украинцам, и всей мыслящей Украине...
Я желаю Вам сил выстоять! Вы борец за правду и свободу! Свободу не спинити!!!
И помните о том, что за вами люди, которые хотят этой свободы. Мы попробовали глоток ее, и больше не хотим задыхаться без нее. Не унывайте. Я уверена в том, что скоро все будет хорошо. Только нужен толчок для решительных действий. Народ все видит и все понимает.
До скорой встречи на свободе, в свободной от голубого дерьма стране под названием Украина

С глубочайшим уважением к Вам Алла Чулаевская и моя семья.

***

Доброго дня, шановний Юрію Віталійовичу!

Я та моя родина висловлюємо Вам та Вашій родині підтримку в скрутний та важкий час.
Захоплюємося Вашою мужністю, самовіддачею справі, яку Ви обрали. Терпіння Вам. А саме головне - здоров'я.
Чекаємо Вас на посаді Міністра внутрішніх справ.
Народ України на Вашій стороні.
Тримайтеся. Ви потрібні Україні.

Диана Грибовская

***

Уважаемый Юрий, скажу честно, я не удивился тому, что вы оказались в СИЗО, так как к власти пришли те, кому вы неугодны. 

Но меня удивило то, на сколько вы там задержались. Желаю вам поскорее вернуться к власти, если не с новыми силами (у вас их от голодания не так много), то с новыми идеями, стратегиями и взглядами на жизнь. Желаю вам здоровья и терпения. 

С уважением, Дмитрий Юрьевич

***

Один голодает, полтысячи жрет

Один голодает, полтысячи жрет.
А что президент? Он молчит.
Чего же притих, затаился народ?
Свой голос подать – нет причин?

Зачем – все идет ведь своим чередом,
На Юру народу плевать.
Пока же не "вяжут" еще через дом,
Пока ведь не нары – кровать.

Свободных уже превратили в рабов,
И каждый за место дрожит.
Луценко держаться вот так не слабо,
А он – человек, не гранит.

Уделались в страхе имущие власть,
Боятся его одного.
Затем измываются изверги всласть,
Да Юре оно не ново.

Закон был преступлен продажным судом
Уже и не раз, и не два.
Ответите все, не сейчас, так потом,
Опасть не успеет листва.

Смотрите же граждане этой страны,
От вас отвернулся весь мир.
Настолько поступки низки и странны
Во власти вершит ваш кумир.

Михаил Давиденко

***

Тримайся, Юрію! 

Тримайся, козаче, Вільнянськ тебе пам'ятає. Сили Духу тобі, Юрію! Нехай Божа Мати - покровителька козаків Запорозьких підтримує тебе. Вистояти тобі, Сину України!

Ти зараз не тільки свої права відстоюєш, ти відстоюєш і права інших. Ця кліка повинна закінчити погано. Не може зло довго правити.

Я готовий допомогти тобі - чим та як? Коли виступати?

Володимир Стецюк

***

Юрко, ти живеш за принципом: «Нас Багато і нас не здолати!».

Я захоплююсь твоєю політичною діяльністю, твоєю мужністю і самовіддачею справі, яку ти вибрав. І не тільки я впевнений в тому, що ти незламний. Ця хунта просто боїться тебе, і як зграя шакалів хоче загризти та не знає за що вхопити.

Тримайся, сину України, за твоїм подвигом стежать не тільки в Україні!

Здоров’я тобі, Юрко.

З великою повагою до тебе, Орищак Олександр Сергійович

Oak Lawn, Illinois. USA

***

Доброго дня, п. Юрій !

Наша родина підтримує Вас!!!

Тримайтеся! Ми в Вас віримо! Все так не буде, не може це все продовжуватися довго!

Сили Вам, мужності, здоров’я!

Всі ми віримо в краще для нашої країни.

З повагою, Алла. Львівщина

***

Шановний Юріє Віталійовичу, ми Вас підтримуємо, наша сім’я.

Ми віримо в Вас і Вашу команду. Найкращий здобуток, якщо можна так сказати в той час, коли Ви за гратами, Ви вже маєте - це те, що Ви зараз точно знаєте, хто є хто насправді.

Хай Вам щастить! Чекаємо Вас у Дніпрі.

Вони знають, як Ви здатні завести людей, тому й бояться Вас. Але страх ніколи не буває переможцем. Це скоро скінчиться. Тримайтесь.

Наталія Гончар. Дніпропетровськ

***

Супруге Луценко Ирине, для Юрия.

Будете у него в следственном, передайте ему, пожалуйста:

1. Сильнее духом станет.

2. Осталось немного.

3. Мысли материализуются: много людей желают ему выстоять, выдержать и не потерять здоровье - так и будет.

4. Еще раз напомните: не верь, не бойся, не проси - это выстраданное, оправданное, нужное и укрепляющее не только ему, но и его семье, друзьям.

5. Сыновья гордятся таким отцом.

Передайте рукопожатие и привет.

С уважением и к Вам, и к Юрию.

Анатолий Сердюк.

***

Юрий Витальевич - БОЕЦ, МУЖИК!

Я хочу Вам открыть ГЛАЗА. Луценко, объявив голодовку, СТРАНЕ показывает САМ ОДИН глубину ДИКТАТУРЫ! Ибо только лишь ПРЯМЫМ сигналом сверху СУДЬЯМ можно объяснить последнее продление срока. Жизнью своей, здоровьем он явно показывает нам:

1.УЖЕ есть диктатура в стране.

2. Как ДАЛЕКО диктатура готова пойти в своём развитии.

Да, Европейский суд объявит свой вердикт. И если содержание в тюрьме признают незаконным , то что, ДИКТАТУРА отпустит Витальевича?

НЕТ! НЕ ОТПУСТИТ! И это будет означать ПРОДУМАННОЕ ЦЕЛЕНАПРВЛЕННОЕ УСИЛЕНИЕ

ДИКТАТУРЫ. Т.е. Юрий Витальевич СНОВА, рискуя жизнью и здоровьем, - это нам ДОКАЖЕТ.

Что делать?

1. Дальнейшее пребывание в Раде оппозиции -- бессмысленно: ей перекрыли все возможности выполнять функции представителей народа ЗАКОННЫМ ОБРАЗОМ.

2. Пребывая далее в Раде, оппозиция КОМПРОМЕТИРУЕТ себя в глазах ЕЁ избирателей и уничтожает шансы на приличные результаты на предстоящих выборах (если ЭТО можно будет назвать выборами).

3. Об экономике, финансовом состоянии граждан и о том, чей ЗАКАЗ выполняет диктатура Вы наверное, всё-таки, где-то там «в глубине души» ... догадываетесь. И какой ИМЕННО ЗАКАЗ.

4. Каждое КОНКРЕТНОЕ ПРЕСТУПЛЕНИЕ против гражданина, страны, культуры, права имеет ФИО, мобильный телефон, адрес.

5. Вы будете НЕ ПЕРВЫМИ -- УВЫ! -- и не ДЕСЯТЫМИ в перечне стран, где ЭЛИТА страны (студенты, священники, учителя, крестьяне, БЫВШИЕ депутаты и т.д.) -- ВЫНУЖДЕНЫ были и СТАВАЛИ на путь БОРЬБЫ С ДИКТАТУРОЙ НЕМИРНЫМИ СПОСОБАМИ: подполье, партизанская борьба, массовые акции неповиновения и т.д. (И при этом не спрашивали ДИКТАТОРА и ЕГО суды, ЕГО прокуратуры, соблаговолит ли он позволить ДРАТЬСЯ против ИЗДЕВАТЕЛЬСТВА НАД НАРОДОМ кучке ПОДОНКОВ, которых он представляет).

Следовательно:

1. Депутаты оппозиции добровольно покидают РАДУ: Вы (ПР и «хозяева») не дали нам в Раде работать -- получИте оппозицию РАБОТАЮЩУЮ С НАРОДОМ!

2. Пресс- конференция Европе и миру о КРАСНОЙ ЧЕРТЕ, которую ВЛАСТЬ перешла.

3. Создание Координационного Совета Демократического фронта (представителей партий, движений - всех кто против диктатуры). «Рада вне зРАДЫ!»

4. Раз Вы пошли К НАРОДУ, то ВЕДИТЕ ЕГО, говорите НАРОДУ, что ему делать.

Возьмите, как примеры, МНОГОЧИСЛЕННЫЕ СПОСОБЫ БОРЬБЫ европейских и других наций!

Нет пути в ЕВРОПУ без ЕВРОПЕЙСКИХ СПОСОБОВ БОРЬБЫ: чешских, румынских, польских, греческих! Без борьбы - это не путь, это - САМООБМАН! (Без БОРЬБЫ поляков - не было бы ЕВРОПЕЙСКОЙ ПОЛЬШИ).

Итак, если Вы предложите народу ЕВРОПЕЙСКИЙ ПУТЬ БОРЬБЫ в этих КОНКРЕТНЫХ УСЛОВИЯХ для Украины, то Вы РЕАЛЬНО, ДЕЙСТВИТЕЛЬНО -- ведёте Украину в Европу!

Если же Вы ВОПРЕКИ РЕАЛЬНОСТИ признаёте европейским только лишь ПАРЛАМЕНТСКИЙ ПУТЬ, то ПО-ЧЕ-МУ. Если Вы не объясняете это народу, то народ сам будет ДАВАТЬ ВАМ ОЦЕНКУ.

Не обижайтесь. Вам - больше некому - говорить нации, что ей делать и в самые трагические жестокие времена. И не только КОНСТАТИРОВАТЬ ЗЛО. Но и ДРАТЬСЯ с ним ВСЕМИ СПОСОБАМИ!

Громадянин України

***

Я просто розкажу маленьку історію...

Років десь за три назад я раптом зрозуміла, якою я хочу бачити Україну. Я написала цілий список того, що потрібно змінити, і що, на мою думку, потрібно для цього зробити... Але тоді, щоб якось почати приймати участь у політичній ситуації у країні, потрібно було обрати якусь партію (бо про мажоритарку тоді речі не було). От і вирішила я обрати собі партію, яка б відповідала моїм уявленням... Перечитала я багато різних папірців (тоді на носі були вибори) і зрозуміла, що десь на 90 відсотків "моя програма" співпадає з Народною Самообороною, всі ж інші партії ледь дотягували до 60 відсотків. Отаким чином свідомо попала я у НС.

Тому, шановний Юрію Віталійовичу, я усім серцем болію за Україну, а значить і за тих, хто як і Ви, намагається хоч щось зробити для нашої країни. Звісно, комусь це не подобається, але знаєте, розцінюю Ваше тимчасове заточення якось по-християнськи... Ісус казав: "Мене гнали і Вас будуть гнати"...

Молюся за Вас, бо знаю що з Богом можливо все!

Леся

***

Доброго здоров’я Вам, шановний Юрію Віталійовичу!

З новин дізнався, що Ви зважились на крайній крок - оголосили голосування проти свавілля та беззаконня, що творять стосовно Вас «пацани», що, на жаль, зараз правлять бал в нашій Державі.

Сподіваюсь, що цей жест безвиході зрозуміють наші справжні побратими і усі небайдужі Українці, адже якщо так цинічно поводяться з Вами, що тоді може чекати від них пересічний українець, який не хоче жити «по понятіях» та марширувати під Мурку?

Спілкуючись з людьми, все більше переконуюсь у тому, що раб, який встав з колін - уже не раб. Ми встали з колін в 2004, і хоча не сталось так як мріялось, але сподіваюсь, що більшість з цих, хто пережив ті непрості часи, уже не стане на коліна. І знов, як і тоді, Ви своїм прикладом нас ведете на боротьбу проти свавілля та беззаконня, яке повертає нас не в кучмівські чи совдепівські часи, а в епоху середньовіччя!

Звертаюсь до Вас у Страсну п’ятницю зі словами смутку і повної підтримки Вам, Вашій родині, адже саме на них лягає тягар переживань за ваше здоров’я і життя!

Знайте, шановні, що є люди, які не дадуть Вам поцілунка Юди!

Не дивлячись на свою, сподіваюсь, тимчасову інвалідність, задумуюсь про поїздку в Київ з метою особистого голодування з метою Вашої підтримки під мурами Лук’янівки. Сподіваюсь, що буду не сам.

З повагою, Петро Іванович, м. Червоноград, Львівська обл.

***

Доброго дня, Юрiю Віталійовичу!

Добрий він тому, що скоро буде Великдень. Iсус Христос своєю смертю врятував людство, вiддав життя в ім’я справедливості та добра. Вiн завжди з тими, хто є уособленням добра, хто iде шляхом справедливостi. Не сумнiвайтеся в тому, що Вiн весь час з Вами, Ви просто не бачите його, але Вiн поруч. Саме в такі свiтлi, передсвятковi дні треба звертатися до нього, Вiн неодмінно почує, Він врятує Вас, і Ви знову будете на свободi, цей день вже не за горами.

Ще нiколи в Українi не було такої холодної весни, а в нашiй мiсцевостi дощ став частим гостем. Пояснення цьому є тiльки одне: це природа так реагує на те, що Ви там.

Але, Юрiю Віталійовичу! Пам’ятайте, що навiть пiсля довготривалої зими приходить весна, оживає природа, повертаються iз теплих країн птахи. Все буде добре, адже у Вас є надзвичайно багато друзiв, нас набагато більше, нiж Ви уявляєте. Ми чекаємо Вашого повернення! Ми любимо Вас! Бережіть себе!

Юрiю Віталійовичу, сподіваюся, що Ви прочитали мою поему-казку «Світанок Весни». Цього разу не буду писати поем, просто хочу висловити слова підтримки Вашій родинi. Дай Боже здоров’я i сил Вашiй дружинi, дiтям i брату.

Юрiю Вiталійовичу! У недiлю воскресне Господь, воскресне справедливість, а з нею i Україна!

З повагою, Софія Хмельницька.

***

Дорогой Юрий Витальевич!

Я полностью Вас поддерживаю во всех Ваших высказываниях и действиях в борьбе с существующим режимом. Конечно, эта власть мстит Вам за меткость, за правду и остроумие. Ну, достали Вы их!

На другое они не способны, словом они не владеют, здравый смысл и близко не просматривается. Запереть за решетку – это по их разумению единственное, что заставит Вас замолчать.

Держитесь, я думаю, что терпеть придется до выборов в Раду. Надеюсь, что после выборов все кардинально ИЗМЕНИТСЯ. Только на этот раз не нужно упустить победу.

Заславский Борис Григорьевич, Харьков

***

Сьогодні Луценко,
А завтра – ТИ!

Вставаймо!

Щось на душі неспокійно –
Тривожно.
Мовчать, терпіть–ненадійно –
Неможна…

О ні, це не сон–примара
Наснилась.
А наяву «чорна хмара»
Явилась.

…Сьогодні – ані хвилини
Не гаймо:
Чуєте, люди, єдино
ВСТАВАЙМО!!!

***

Вільна Україна

Розквітаєш, Україно, – дякувати Богу!
Канув час, коли любили сироту убогу:
Незалежна ти держава європейська, славна,
Диво дивне: зовсім юна і відома здавна!

Україно-Батьківщино – ти єдина в світі!
Хай довічно над тобою сонце волі світить!

Україно, рідна Ненько, перед цілим світом
Я тобі вклоняюсь в пояс із палким привітом.
Всі думки мої, всі дії – задля тебе, Мати,
Щоб з тобою кращу долю, добру славу мати!

Україно-Батьківщино – ти єдина в світі!
Твій і мій талан, Вітчизно, – в праці і освіті!

Україно, доле щира і найкраща в світі,
Заповідана Тарасом в славнім «Заповіті»:
І лани широкополі, і Дніпро, і кручі,
Люди й мова в тебе, люба, вільні і співучі!

Україно-Батьківщино – ти єдина в світі!
Хай щастить тобі у всьому, Калино у цвіті!

Політичній НІ цензурі – вільна ж Україна,
Дайте судді волю Юрі – правова ж країна!
Наливаються хай соком виноградні грона,
І міцніє хай Народна Самооборона.

Україно-Батьківщино – ти єдина в світі!
Дописав цього куплета на досаду Віті.

***

Юрию Луценко посвящается

Никто не идеал, и на Земле мы гости.
Как можем, так грешим, и наш не долог век.
И все ж не все плюют на чьи-то кости,
Хоть ошибается ведь каждый человек.

Не каждый получает за ошибки,
Не каждый свой испытывает срок.
Нам кто-то дарит льстивые улыбки,
А кто-то учит вот такой урок!

Ты ль Дон Кихот, что с мельницей сражался?
Дракона не увидел в высоте?
Или ты Воин, что один не сдался
И поле боя бросить не посмел!

Кто ты – герой или мятежный сокол,
Что вызов бросил синей высоте?
Возможно, ты один взлетел высоко?
А где они? Вот те? Вот те? И те?

Ты доверял не тем, за это платишь.
Но почему все спрятались в кусты?
Когда наступит грозный час расплаты?
Когда на волю выберешься ты?

Пусть я Вас знаю только понаслышке,
Но абсолютно честно говорю,
Когда соратники попрятались как мышки
Один стоять остались Вы в бою!

Вы – не герой в прямом значенье слова,
И это видно всем издалека.
Но сотни раз я повторять готова
Вы – вечный революционер Франка!

Ольга Дунебабина, школьница
г. Киев, апрель, 2011 г.

***

Шановний Юрію Віталійовичу!

Я – людина вже поважного віку, проте цікавлюся життям країни, політикою, яку ведуть її можновладці, і намагаюся не стояти осторонь подій, що в ній відбуваються.

Тому я не можу стояти осторонь, коли так нахабно переслідують і арештовують членів опозиції, які не стали на коліна перед кримінально-олігархічною владою, а сміливо продовжують заявляти про тотальне пограбування нашого народу!

Юрію Віталійовичу! Прости народ пам’ятає, як в період свого керівництва МВС Ви передавали до прокуратури безліч матеріалів про мільярдні зловживання тих людей, які тепер правдами і неправдами добралися до влади. Але із-за бездіяльності, вірніше сказати, із-за злочинної бездіяльності президента (екс-президента. Слава Богу), та корупційності і продажності прокуратури, ці люди не були покарані.

І ось вони вирішили чинити над вами розправу без суда і слідства, незграбно переконуючи нас в своїй об’єктивності. Так, патріотів-сміливців влада не прощає, бо боїться і ненавидить. Їм не вдалося закрити Вам рота і поставити на коліна, тож вони вирішили діяти іншим шляхом – ув’язнити Вас у камері смертників Лук’янівського СІЗО. Тому сміливо називаю Вас політв’язнем ХХІ століття.

Будьте міжні, рне втрачайте надії. Якщо народ зараз бездіяльний, це – ненадовго. Правда на Вашому боці, на боці простого народу, який зуміє захистити і Вас, і себе.

З повагою, Валентина Рубель

м. Кіровоград

***

Шановний Юрію Віталійовичу!

Щоб підтримати Вас і ту справу, яку Ви продовжуєте робити, я надсилаю Вам свого вірша. Ці рядки, написані мною ще в грудні 2006 року, але відповідають сьогоденню, як ніколи раніше:

Підняли голови бандити,

І думають, що час вже їх настав,

Що не знайдеться вже на них управи,

Й що правди час назавжди відійшов.

Так, справедливість попрана й розп’ята,

Та сила в наших душах визріва –

Бажання жити в правді і свободі,

Щоб справедливість і любов жила.

Не допускаймо ж ми упадку духу,

Бо сили чорні цього тільки й ждуть,

Щоб сили наші висохли й ослабли,

І не змогли б ми їм протистоять.

Вони брехнею труять наші душі,

І правду викривляють на свій лад,

Та все одно своє вони получать,

Відплати неодмінно прийде час.

І саме завдяки таким, як ви, Юрію Віталійовичу, в народі ще не вмерла надія на світлий завтрашній день, на торжество правди і справедливості. Справа Ваша - вірна.

Я підтримую вас і є Вашою прихильницею.

Людмила Мірошниченко, киянка.

***

Добрый день, Юрий!

Хотелось бы поддержать Вас в этот тяжёлый период, понимаю, что никакие слова не заменят домашнего уюта, но хотелось бы выразить вам благодарность и поддержку. Благодарность за то, что вы остаётесь верным себе и своему слову, что вы не прогибаетесь под стайку этих уродов, у которых нет ни морали, ни порядочности, ни нравственности, ни человечности.

Вы один из немногих, который не боится и не боялся сказать власти правду такой, какой она есть, многие вас за это любят, многие ненавидят, некоторые даже боятся (это наша сегодняшняя власть). Очень жаль, что идеи и планы оранжевой революции были спаплюжены, и вы оказались заложником нынешней ситуации. Понимаю, если человек чётко разделяет белое и чёрное, никогда не будет идти по серой полосе, её просто нет, как и нет греха небольшого, если мы сознательно делаем плохо, зная что это подлость и что принесёт боль другому человеку, не может быть оправданий, что я не мог поступить иначе, каждый может, но не каждый хочет.

Очень хочется сказать Вам тёплые слова в поддержку, чтобы вы не падали духом, не раздражались, ведь каждое ваше раздражение и резкие высказывания на повышенных тонах - это праздник у нынешней власти, прихлебателей и уродов.

Держитесь, Юрий Витальевич, не изменяйте своим принципам, пусть ваша партия в какой-нибудь из выходных дней соберёт митинг в поддержку Луценко, а мы выйдем и поддержим Вас!

С искренней поддержкой и тёплыми словами, Марина Алексеенко.

***

Нинішня влада бореться з корупцією, садячи за грати людей, котрі не бояться говорити правду людям. Влада боїться Луценка , бо він не крав бюджетних грошей, а якщо він підвищив заробітню плату своєму водієві, то це не корупція. Я знаю Луценка з тих пір, як він згуртував похід людей з Вінниці на Київ в акцію «За Україну без Кучми».
Дуже порядна, правдива людина. Юрій Віталійович після зради Морозом соцпартій – заснував «Народну самооборону» і народ підтримує Луценка повністю. Таких би людей у Верховну Раду більше, а не кнопкодавів з «Регіонів», котрі обговорюють та приймають закони, вигідні для багатіїв, а не для людей.
Закликаю усіх порядних людей звертатись в прокуратуру, міліцію, правоохоронні органи з вимогою звільнення Юрія Луценка та всіх затриманих за надуманими підставами.

Володимир Харитонович, учасник війни, ветеран праці, пенсіонер.
м. Вінниця

***

Читаю вірші Івана Франка: 

За що мене в пута скували?
Зо що мені воленьку взяли?
Кому я і чим завинив?
Чи тим, що народ свій любив?
Бажав я для скованих волі,
Для скривджених кращої долі
І рівного права для всіх -
Се весь і єдиний мій гріх.

На підтримку Юрія Луценка!
О.Сененко, Полтавщина

***

Шановний Юрію Віталійовичу!

Мій батько-пенсіонер поважав Вас і захоплювався Вами. Завжди зауважував Вашу думку. Систематично слідкував за публікаціями у «Сільських вістях», що розповідали про Ваше життя та політичну діяльність.

Коли вас запроторили за грати і батько взнав, що можна підтримати Вас листом чи зверненням на сайті в Інтернеті, то попросив мене написати лист на Вашу підтримку. Сам зробити цього не міг: хворів, перебував у лікарні (серцева недостатність). А я не встигла…

У кінці січня мій батько, Кухар Анатолій Альбінович, помер. І тепер, виконуючи його волю, я, звертаючись до вас, бажаю Вам міцного здоров’я, стійкості переконань, сили волі, віри і надії вам і Вашій родині. 

«Борімося – і поборемо!»

P.S. Телевізор я теж, як і Ваша теща, не дивлюся. Тільки новини.

З повагою, Кухар Т.А.

***

Привіт з Кіровоградщини!

Я пишу, щоб морально піддержати нашого улюбленця – патріота Юрія Віталійовича.

Подивилася в газеті його фото і серце обливається кров’ю, не можу мовчати, хочеться кричати і плакати на весь світ, на всю Україну. За що? За те, що не мовчить, що говорить правду, кинули цинічно, брутально в тюрму.

Я кожний день молю Бога і благаю, і прошу Всевишнього – здоров’я Вам, Юрію Віталійовичу, сил, наснаги. І ми з Вами!
Я і моя родина, друзі-однодумці гаряче підтримуємо Вас і Вашу родину.
Мужності, хоробрості Вам!

А.Погребняк
Ульянівський район, Кіровоградщина

***

Я, як колишній правоохоронець і громадянин України, підтримую намагання викорінити корупцію і навести порядок у країні, адже ми прагнемо жити по європейських стандартах. Але методи боротьби, які зараз запроваджуються, породжують великі сумніви.

Особисто із Юрієм Віталійовичем Луценком я не знайомий. Знаю його із газетних публікацій, телевізійних передач, мітингів. Моє ставлення до нього неоднозначне: імпонує прагнення до справедливості, непримириме ставлення до продажних чиновників, мужність, весела вдача; не подобається нестриманість, невміння виважено реагувати на провокації. Але однозначно – це Патріот, істинний захисник простого люду України. На фоні політичних кон’юнктурників і хитроманів із так званих громадян світу він виділяється своєю принциповою позицією.

Щодо його причетності до корисливих зловживань посадовим становищем виникають сумніви. Я б повірив нинішнім правоохоронцям про причетність Луценка до злочинів, якби вони дали оцінку й діянням тих людей, які стоять за схемами привласнення Межигір’я чи газових оборудок РосУкрЕнерго. Але ж цього не сталося! Замовчуються й інші «делишки» можновладців. Таким чином посадовці створюють прецедент для зловживань, вони провокують людей обходити Закон. Розгорнута кампанія боротьби з казнокрадством нагадує незграбне розмахування бумерангом, який обов’язково спрацює!

Виходячи із вищевикладеного, я Сергій Хохуля, громадянин України, мешканець м. Полтави, підполковник запасу СБУ приєднуюся до небайдужих людей, які словом і ділом хочуть підтримати Юрія Луценка. Навіть якщо спрацює «незалежна» біло-голуба Феміда не на користь Луценка – він буде в очах простолюду Героєм! 

Передавайте йому та рідним найкращі побажання. Хай не покидає його витримка, оптимізм, розсудливість.

З повагою до вас,
Сергій Хохуля

***

Шановні друзі!

Надсилаю цей лист на підтримку Юрія Луценка і засуджую дії влади, направлені проти нього.
Скільки Юрій Луценко в політиці, стільки його й підтримую. І вважаю, що те, що влада робить з ним, це помста Донецької мафії за дії Луценка, коли він був міністром. А Янукович мстить всім за своє минуле: «хай посидять, щоб мені не дорікали тюрмою».

Теперішні владці звинувачують Луценка в тому, що він незаконно присвоїв звання своєму шоферу. Он Табачник собі присвоїв чуть не генерала і нічого, і гроші отримував, і за грати не посадили.

Звинувачують Луценка у розкраданні державних коштів, то нехай подивляться на себе. Стільки як вони накрали, вистачило б на декілька річних бюджетів.
Теперішні владці за рахунок державного бюджету утримують свої сім’ї, уже на віки забезпечили своїх дітей і онуків. За які такі доходи чи спадки їхні діти купляють банки за сотні мільйонів, маєтки, пароплави, літаки.

Все, що вони роблять з Луценком, це помста дріб’язкових, недолугих, неграмотних,некультурних людей, які дорвались до влади і незаконно використовують свої владні повноваження. І нема їм чого звертати на судові рішення, бо всі знають, що у нас вони владою куплені, корумповані й виконують тільки вказівки влади, навіть не заглядаючи в закони.

Наша теперішня влада репресивна і агресивна і все робить, щоб ще більше зубожів простий люд.

Чому олігархи не платять податки на своє накрадене багатство, а з простого люду здирають останню свитину, уже й до шкури добираються. Люди ненавидять теперішню владу і ніякі залякування не примусять нас мовчати.

Я надіюсь, що мій голос на підтримку Юрія Луценка буде почутий.

З повагою до всіх, хто переймається долею Юрія Луценка,
пенсіонерка Шуляковська Ольга Архипівна
м. Донецьк

***

Доброго дня, Юріє Віталійовичу!

Підтримую Вас і вважаю, що нинішня влада запроторила Вас до в’язниці, тому що боїться Вас, Вашої вільної думки і нескореності перед окупантами. Прочитала Вашу статтю «Лист із тюрми № 2». Повністю підтримую думки, наведені там. Від багатьох людей чула, що вони вже не дивляться телевізор. Роблю це і я. Майже рік не включаю цей зомбоящик.
Хочу навести тут вірша, який на УП надрукував в коментарях один з відвідувачів 27 квітня 2010 року.

Ніна Винградська:
Це вже не смішно. Вже і сліз нема,
Взяли у зашморг рідну Україну.
В агонії і вже не крадькома
Плюндрують і розтягують країну.

Хто скільки краде, хто кого вбива –
З екранів злом спотворені обличчя.
Чи з глузду ми не з’їхали, бува, –
П’ємо цей трунок, мовчимо за піччю.

Допоки в нашій хаті вороги
Нас будуть вчити, що нам їсти й пити,
І дуже хочуть (їм це до снаги)
Той тридцять третій ще раз повторити!

Ми не дамо вбивати нас уже,
Ми бачили багато сліз і горя,
До бою ми готові, кінь ірже.
Вставай, козаче, ворог нині поряд!

Ми не дамо зламати долі вісь,
Нехай серця згоряють за державу!
І станемо ми на майданах скрізь,
Щоб світ увесь побачив цю заграву

Тримайтеся, хай Господь Бог дає Вам і Вашій сім’ї сили пережити ці страшні часи і вистояти!
З повагою, Людмила.

***

Хочу висловити свою підтримку Юрію Луценку насамперед тому, що чітко усвідомлюю: те беззаконня, яке зараз твориться з Луценком та іншими заарештованими членами опозиції, стосується кожного громадянина України. 

Ці люди не представляють жодної загрози для суспільства, тому арештовувати їх у такий брутальний спосіб, порушуючи при цьому існуюче законодавство є абсолютно неприпустимим. Зрозуміло, що це робиться існуючою владою свідомо, тому що чим далі, тим відніше стають наслідки їхньої діяльності, за які вони не хочуть відповідати. 

Хочу побажати Юрію Луценку та всім заарештованим опозиційним політикам триматися. Наш народ терплячий, але й йому скоро обірветься терпець.

А народним обранцям від опозиції хочеться сказати, щоб вони не гралися з цією владою у стінах Верховної Ради, яка себе повністю скомпрометувала. 

Досить! 

Відірвіться від буфету Верховної Ради, йдіть до народу, агітуйте проти влади, наводіть факти корупції та порушення законів, збирайте прес-конференції та всеукраїнський з’їзд демократичних сил. Не можна терпіти цю владу, треба покласти їй край! Народ ще є носієм влади в цій країні за Конституцією, треба владу знову зробити народною, щоб вона захищала інтереси найширших верств населення, а не кубла крадіїв держбюджету та держмайна.

Не спи народе мій! Aгов!
Щоб завтра світлий день прийшов,
Щоб регіонів легіон
Не став могильщиком свободи,
А то вони набрались моди ,
Нам демагогію розводять:
«Свободи краща несвобода»,
Та крок за кроком тихой сапой
До диктатури нас ведуть.
Будують новую країну,
В якій нам місця вже немає,
Хоч здавна тут і живемо.
«А ми - козли, що жить мешаєм».
Не спи народе мій! Агов!
Ти не чужий в своєму краї.

Остафійчук Віктор, м. Київ

***

Шановний Юрій Віталійович!

Люди з Вами! Історія робить своє. Так було завжди з патріотами України. Ми знаємо Ваш шлях.

Як показав час, Ви самий небезпечний для них. І за законом жанру Вас потрібно надломити, зломити... Фізично знищити! Тому тримайтеся!!! 

Ви наш. Ми чекаємо на Вас. Україна чекає. І не третього приходу в Міністерство внутрішніх справ. 

Приходу «Самооборони». Чекаємо! Молимося і боремося за Вас! 

Маленькі пояснення.
Перше. Електронний лист один. Але за ним «стоять» мінімум 5 осіб. Я особисто відповідаю за три десятки однодумців.
Друге. Ще раз! Будьте обережні! Знайте - для них Ви краще мертвий. Ні «краще». Простіше. Повинні бути мертвим! 

А для нас, для України Ви потрібний живим. Бажаємо здоров`я, мудрості, кмітливості. А цього Вам не позичати! 

ПЕРЕГРАЙТЕ ЇХ! 

Третє. Правда переможе. Люди переможуть. «Самооборона» допоможе!

З повагою, Сашко.

***

Добрый день, Юрий Витальевич!

С каждым днем становится страшнее жить. Когда читаешь очередной бред в новостях, приходит на ум, что мы все живем в каком-то зазеркалье, все, что вокруг происходит, не может происходить в современном мире.

Я не знаю Вас, я не могу судить о вашей деятельности, но я убеждена, что Вы порядочный, открытый и принципиальный человек.

Понимаю, очень легко давать советы со стороны, но постарайтесь «там» ВЫЖИТЬ и вернуться к нам! Нам нужен лидер и человек, который нас всех таких разных объединит!

Я не хочу уезжать навсегда из нашей страны, но, к сожалению, на ум приходят только такие мысли... 

Страшно, что те моральные ценности и принципы, которые есть у нас и наших детей, так просто и цинично растаптываются и нивелируются!

Возможно, получилось эмоциональное письмо, но так хочется верить, что все будет как в детских сказках и Добро все-таки восторжествует!

Силы духа Вам и Вашим близким!!!

Виктория Волковинская, Киев

***

Шановний Юрій Віталійович!

Люди з Вами! Історія робить своє. Так було завжди з патріотами України. Ми знаємо Ваш шлях.

Як показав час, Ви самий небезпечний для них. І за законом жанру Вас потрібно надломити, зломити... Фізично знищити! Тому тримайтеся!!!

Ви наш. Ми чекаємо на Вас. Україна чекає. І не третього приходу в Міністерство внутрішніх справ.

Приходу «Самооборони». Чекаємо! Молимося і боремося за Вас!

Маленькі пояснення.

Перше. Електронний лист один. Але за ним «стоять» мінімум 5 осіб. Я особисто

відповідаю за три десятки однодумців.

Друге. Ще раз! Будьте обережні! Знайте - для них Ви краще мертвий. Ні «краще». Простіше. Повинні бути мертвим!

А для нас, для України Ви потрібний живим. Бажаємо здоров`я, мудрості, кмітливості. А цього Вам не позичати!

ПЕРЕГРАЙТЕ ЇХ !

Третє. Правда переможе. Люди переможуть. «Самооборона» допоможе!

З повагою, Сашко.

***

Шановний Юрій Віталійович!

Прийміть мої щирі слова підтримки! Знаю що Ви, як мало хто із відомих політиків – надзвичайно стійка і сильна ЛЮДИНА! У моїй пам’яті надовго закарбувались недовгі  хвилини спілкування з Вами  далекого 2004 року в неспокійному Голованівську, де боролись не  пан «Ю» проти  пана «Я», а правда проти зла. Там, далеко від своїх домівок, і ми — спостерігачі з Вінничини, і Ви, і місцеві активісти фізично і морально протистояли зажирілим «Лозінським» та іншим грошовим мішкам. Тоді ми вистояли, і нині переможемо. Вірю у Ваше велике політичне майбутнє. Бажаю здоров’я та розуміння з боку простого народу.  Мені доводиться багато часу бути серед різних людей…  І можу Вас запевнити:  у ставленні  до Вас і до влади, та влади до Вас — усі громадяни одностайні. Ніхто вже не сумнівається, що нинішня влада — бандитська і антинародна; Луценко для більшості людей — взірець чесності і порядності.

PS. Майже анекдот.
Закривши Луценка у Лук’янівці, влада втратила шанс звалити на нього відповідальність за вибухи у Донецькій області. Алібі – залізобетонне.

Чухно Петро.  42 роки. Безпартійний патріот. С.Деребчин, Вінничина.

***

Шановний Юрій!

Щирі Новорічні та Різдвяні вітання Вам зі Львова!

Я та моя родина висловлюємо Вам нашу глибоку підтримку і захоплення Вашим революційним духом! Ви завжди давали і даєте нам наснагу у боротьбі з нинішньою корумпованою бандитською владою! Бажаємо Вам ніколи не втрачати ваш бойовий дух, «дух, що тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю...».

На думку приходять слова І.Франка, бо це саме про Вас він писав:

«дух , не вмер-іще живе

І простується,міцніє

І спішить туди де діє...

Словом сильним мов трубою

Міліони зве з собою,

Міліони радо йдуть...

Сила родиться й завзяття -

Не ридать, а добувати,

Хоч синам,як не собі,

Кращу долю в боротьбі...»

Хай бог Вам допомагає в усьому.

Слава Україні!

З повагою, Горобець Мар’яна, м. Львів

***

Шановний Юрію, тримайтеся!

Ми завжди з вами, завжди підтримуємо у боротьбі з антиукраїнським режимом. Будьте завжди таким же мужнім, безкомпромісним, сміливим і чесним, як це було на Майдані 2004, як це було на посту міністра і зараз у важкі для України часи.

Антинародна влада таких як ви боїться. Але народ з вами і не допустить розправи.

Тримайтеся, бо народ вірить у вас.

З повагою, cім'я Іващенків, м. Київ

***

Шановний Юрію Віталійовичу!

Дозвольте висловити Вам свою щиру повагу та підтримку.

Переконаний, тоталітарна кліка довго не втримається. Дух Свободи, посіяний в суспільстві, в тому числі завдяки Вашим особистим зусиллям, розтрощить окови бандито-олігархійного режиму.

Зараз Ви, як ніколи, потрібні Батьківщині. Отже, чекаємо Вас на Майдані України.

З повагою, Михайло Славненко, Суми

***

Вельмишановний Юрію Віталійовичу!

Своїм листом я протестую проти сьогоднішніх занадто явних і очевидних політичних репресій в Україні.

У Вашій особі і в особі інших людей, які були при владі з початку 2005 р. до початку 2010 р., а в цю мить невинно позбавлені волі, я особисто вбачаю політв'язнів. Пишайтеся цим!!!

Це той шлях, яким пройшли кращі люди нашого народу від невинно ув'язнених Шевченка до Стуса (а ще раніше від Івана Нечая, першого українського політичного засланця на Сибір у XVII ст.).

Я, звичайно, не з усім був згідний, що відбувалося в нашій країні у 2005-2010 рр. (у т.ч. і з Вашими вчинками), але ніяк не можу зрозуміти людей, які сьогодні плачуться про розчарування в Майдані 2004-го. Мій власний намет там стояв від самого початку -- до останнього дня. І навіть, якщо через 6 років не все сталося так, як хотілося тоді на Майдані, то це не є приводом до якогось слабодухого розчарування. Бо і Кромвеля змінила Реставрація, одначе Кромвель змінив на краще всю свою країну і цілу Європу.

Отож бажаю Вам твердості духу, вірності Ваших друзів і співпереживання громадян. Слава Україні! Христос хрестився!!

З повагою, Ярослав Федорук, історик, Київ 

***

Щиро підтримую Вас, бо впевнений, що Ви не причетний до тих кримінальних справ, які намагаються повісити на Вас цей злочинний режим. Я не є прихильником Вашої політичної сили, але як громадянин своєї держави я не можу залишатися осторонь від банальних порушень прав та свобод своїх співгромадян.

Хочу Вас запевнити, що народ України підтримує Вас та розуміє те, що відбувається зараз у нашій державі. Я знаю, що цей «режим по понятіям» скоро закінчиться і бандити все ж таки опиняться в тюрмах.

Бажаю Вам міцності духу, оптимізму і твердої віри у себе! Тримайтесь, все буде добре! )

З повагою, Євгеній Джаловський  м. Полтава

***

Уважаемый Юрий Витальевич!

Поддерживаю Вас и Ваши взгляды. Ценю Вашу принципиальную позицию!

Спасибо Вам за то, что Вы есть, и может все-таки когда-нибудь мы переломаем ситуацию в стране к лучшему и в ней можно будет жить, не боясь за элементарное существование своих детей и близких и вернутся домой.

С уважением, Ярослав Осадчий, Дания

***

Мы возмущены действиями сегодняшней власти, ради собственного обогащения удавливающей поборами народ Украины, и террором по отношению к лучшим, честнейшим его представителям как Ю.В.Луценко!

Здоровья Вам, сил и терпения, чтобы выдержать все испытания!

Гордимся, что у нас в Украине есть такие люди, как Вы!

Побольше бы таких порядочных людей!!!

Мы с Вами, Юрий Витальевич!

Ветераны войны и труда: Середа В.М., Аблицова С.В., Супруненко Н. , Супруненко М.П., Твердова В.А., Марчук Г.А

г. Снигиревка

***

Шановний Юрію Віталійовичу!

Я і моя родина щиро підтримуємо Вас у ці скрутні для Вас і нашої держави часи.

Те беззаконня, яке зараз стає нормою в нашій країні, те, що відбувається з Вами та іншими заарештованими членами опозиції, інакше як політичними репресіями назвати не можна. Зрозуміло, що це робиться існуючою владою свідомо, тому що чим далі, тим гірші наслідки її бездумної популістської діяльності, за які вона не хоче нести відповідальність.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова на колегії Генпрокуратури заявила, що «сам факт арешту і процедура здійснення арешту відбувалася з брутальним порушенням прав Юрія Луценка».

Вам зараз важко, але згадайте такі гасла, як «Закон один для всіх!», «Бандитам тюрми!» і посміхніться. Як кажуть: «За что боролись, на то и напоролись!», а точніше: «С чем боролись, на тех и напоролись!».

Хочу щиро підтримати Вас і нагадати, що народ України мудрий, адже те, що відбувається з Вами та іншими опозиціонерами, стосується кожного громадянина України, і тому вже дав оцінку діям влади.

Тримайтесь!!!

З повагою, Дмитро Правдивець,

журналіст, Крим

***

Висловлюю підтримку Юрію Луценку!

На мою думку - це чесна і безкомпромісна (на додаток ще й інтелігентна!) людина у політиці, яка весь час боролося проти мафіозної і злочинної влади.

За цю свою позицію він зараз і постраждав.

Але це не надовго, в найближчі вибори народ викаже своє ставлення до нинішніх «реформаторів». І коли п.Юрій із нашою допомогою повернеться в політичне життя, нехай не забуде згадати це знущання нинішній владі - добро повинно бути з кулаками.

Сандул І.А.

м. Львів

***

Шановний Юрій Віталійович!

Я і моя родина підтримуємо Вас. Ви стали жертвою політичних репресій.

Свідомим громадянам відомо, що ви зробили для народу України. За роки Вашого керування на посаді керівника МВС було зроблено забагато корисних справ. Так, були і помилки, але діяльність органів була прозорою, злочинність падала, злочини викривались. Після приходу банди Януковича усе змінилося.

Єдине прохання - тримайтеся, у вас є надійна підтримка народу, і свідомі громадяни вірять у правду, Бога і справедливість.

Слава Україні.

Троцький Роман

***

Уважаемый Юрий Витальевич!

С большим уважением отношусь к Вам, наблюдая за вашей деятельностью как политика, уже более 8 лет. Возмущена беспределом нынешней власти и, честно говоря, иногда прихожу в отчаяние.

Здоровья Вам и сил, чтобы выдержать все эти гнусные испытания, я верю в Вас.

Чем могу помочь?

С уважением, Ольга Чабанова

***

Прочитала письмо Ореста Стадника, и не смотря на то, что живу в Донбассе (Мариуполь), верю, что не все потеряно для нас и наших детей. Держитесь, Юрий Витальевич.

Авдюшина Елена

***

Добрый день, Юрий Витальевич! Я хочу искренне поддержать Вас и Вашу замечательную жену. Я не могу смириться с этой несправедливостью, и каждый раз задаю себе один и тот же вопрос: «Почему в нашей стране самый порядочный и самый честный человек - бывший министр МВД должен сидеть в тюрьме за справедливость?»

Вашему мужеству можно только позавидовать! Побольше бы таких людей и в нашей стране был бы порядок!!

Мое окружение - это люди разной возрастной категории и все они разделяют мою точку зрения и желают, чтобы справедливость по отношению к Вам восторжествовала! Держитесь и знайте: таких, как я, миллионы!

С уважением, Мария Александровна.

***

Здравствуйте, Юрий!

Самые искренние поздравления с Новым годом и Рождеством Христовым!

Вы настоящий Мужчина, Отец и Лидер!

Горжусь, что у нас в стране есть ТАКИЕ ЛЮДИ, как Вы!

Держитесь! Дай Бог Вам сил, здоровья и терпения выдержать эту голубую чуму! (долго искал правильное слово, но потом все-же остановился на этом).

Вы - не один! Очень-очень много людей Вас поддерживают и гордятся Вами. И вы победите!!!

С Уважением, Николай Климентов.

***

Я, Лук’яненко Надія Іванівна, хочу віддати свій голос у підтримку Юрія Луценка. Мій чоловік, Лук’яненко Левко Григорович, разом із іншими численними українськими інтелігентами звернувся із Заявою до Президента про недопустимість у незалежній Україні політичних репресій, але Президент України - глухий як до звернень інтелігенції, так і до болю інших людей, що караються сьогодні за гратами, або змушені втікати від репресивної української машини і просити притулку за кордоном. Який жах!

Пане Юрію! Ви - мужній і сильний. Знаю, що вірите у свою силу, силу свого народу і в перемогу, але звертайтеся ще до Всевишнього із молитвою «Отче наш...», або складіть свою молитву переконливу і дохідливу, щоб Всевишній дав Вам силу перенести все це, бо Ви потрібні ще Україні для перемоги над ворогом. Таких як Ви небагато.

По можливості хочу передати книжку Л.Лук’яненка «Сповідь в камері смертників». Може, прочитаєте.

***

Шановний Юрію Віталійовичу, дозвольте висловити Вам свою щиру повагу та підтримку.

Ви – рідкісний приклад сучасного політика, який пройшов випробування і славою, і владою, і грішми, і при цьому залишив нетлінною свою душу – чуйну, безкомпромісну, відверту, віддану людям і справі.

Ви – один із небагатьох живих на нашій політичній сцені, чого не можуть пробачити механічні манекени й маріонетки та їх хазяї.

Ви – Дон Кіхот української політики, у якого немає за плечима численних армій і смертоносної зброї, і тому дехто вирішив, що Ви беззахисні.

Але Дон Кіхоту не звикати до підлості та байдужості інших. Він знає, що живе не заради теперішнього, адже ще не всі люди готові стати Людьми.

Він живе заради майбутнього, бо поки є такі Дон Кіхоти на нашій землі, існує надія на спасіння.

Наталія Криницька, м. Полтава

***

Довго думав, з чого почати цей текст. Посадили за ґрати колишнього посадовця. Ну й що з того? Може, він і справді завдав державі збитків на 40 тисяч грн., через що у Пенсійному фонді утворилась дірка у 27 мільярдів? Хто зна. Адже кажуть: влада й гроші усім зривають дах. Кажуть, що коли чоловік уже побував «нагорі», поносив на пальці владний перстень, то ієрархія цінностей для нього кардинально змінюється. На перше місце виходить Влада. І на другому Влада. Далі вже йде усе інше, що не шкодить Владі.

Якось один мій знайомий, скажімо так – чиновник середньої ланки, дізнавшись про те, що я видаю книжки для дітей, почав учити мене життю: «Поки молодий, треба хапати і рвати, і «грати», «грати», «грати»! Очі у нього гарячково блищали, і він тоді видався мені схожим на вовкулаку, що побачив повний місяць. Так, гадаю, «владозалежних» цілком доречно порівнювати з вовкулаками. Вони прагнуть до променів Влади, бо вона дає їм відчуття всемогутності, безкарності, вічної молодості. Можна «хапати і рвати, і «грати», «грати», «грати»! А коли Місяць зникає, то вовкулака живе єдиною думкою – знову побачити його, знову стати всесильним, відчути, як прорізуються ікла, як сахається й падає ниць простолюд.

Ви скажете, що Америки я не відкриваю, що така природа влади, що влада завжди й усюди була важким наркотиком. Погоджуюсь. Для того й придумали мудрі англосакси систему «стримувань і противаг» у владі – щоб уберегти суспільство від «вовкулак», а самих владоможців – від занапащення душі. В Україні система «стримувань і противаг» і так була хисткою, а в 2010 році й зовсім «почила в Бозі». Чи усвідомлюють владоможці, що необмежена влада – це монстр, який може вийти з-під контролю. Чи усвідомлює, зрештою, суспільство…

Не буду розвивати цієї теми, бо не про те я збирався писати. А збирався я написати про випробування владою, про Юрія Луценка і про дитячу літературу.

Чи всі українські можновладці проходять випробування владою? Чи багато «вовкулачиться», стає наркоманом влади? Не знаю. Думаю, що багато. Може, навіть більшість.

Чи пройшов випробування владою Юрій Луценко? Чи професійно він виконував обов’язки міністра внутрішніх справ? Чи залишився людиною, перебуваючи при владі? Мені важко судити про професійні якості його як міністра. Принаймні розгулу криміналітету в Україні не було, демонстрантів не розганяли, за пошкодження плитки на Майдані не заарештовували... А от у тому, що Луценко, пройшовши крізь владні кола, залишився людиною, не «звовкулачився», не став циніком, – у тому я мав нагоду пересвідчитись, так би мовити, на ділі.

Ось послухайте. Згадайте кінець 2008 року. Фінансова криза у розпалі. Гривня стрімко дешевшає. Наше молоде видавництво, ще не ставши як слід на ноги, втрачає свого головного інвестора – будівельну компанію. До друку готові чи майже готові декілька добрих, веселих дитячих книжок, над якими працювали перекладачі, ілюстратори, літредактори, верстальники. За право видання книг заплачені роялті, час користування цими правами спливає. Що робити?

Беремося за цілком, здавалося б, безнадійну справу – шукаємо фінансування у розпал фінансової кризи. Звертаємось до благодійних фондів, до бізнесменів, до політичних партій усіх кольорів, безпосередньо до політиків. У відповідь – мовчанка, інколи – вибачення, мовляв, «нє в добрий час».

І ось несподівано електронний лист з офісу «Народної самооборони»: нашим питанням зацікавились і хочуть познайомитися з нами ближче. Домовляємось про зустріч. Їду в Київ, зустрічаємось з Юрієм Луценком, знайомимось. Розповідаю йому про те, як мало якісних україномовних дитячих книжок, як бракує веселих, життєрадісних дитячих книжок, як важко перекладати гумор, особливо для дітей. Хвалюсь своїми перекладами, які виходили у «Видавництві Старого Лева» і в «Добрій читальні». І от далі я почув від Юрія Віталійовича те, що мене приємно вразило. Виявилося, що він слідкує за новинками на ринку україномовної літератури для дітей, що мої переклади Джеремі Стронга він читав уголос своєму молодшому синові, і вони разом реготали. Що книгу про пригоди Малого Вовчика його син теж із задоволенням прочитав і чекає на продовження. Що Юрію Віталійовичу подобається напрямок, який розвиває «Добра читальня» і він готовий пошукати для нас фінансування.

Ви, мабуть, спитаєте, що мене так вразило в цій ситуації. Вразило декілька речей. Що політик і високий посадовець у своїй ієрархії цінностей залишив місце для дитячої літератури і, уявіть собі, знаходить час читати дітям уголос! Що тоді, коли переважна більшість діяла за принципом «рятуйся, хто може», ця людина готова була прийти на допомогу, знаючи, що не отримає за це ніяких особливих дивідендів.

Юрій Віталійович дотримав слова. За підтримки Луценка та партії «Народна самооборона» видавництво «Добра читальня» видало три добрі, веселі дитячі книжки. Для слідства одразу скажу, що кошти збирали приватно члени «Народної самооборони» і були вони набага-а-ато менші за кошти, які нещодавно витрачено з державної скарбниці на видання творів деяких політиків.

Для чого, чи, скоріше, для кого я все це пишу? Для тих скептиків, які вважають, що політики усі одним миром мазані і хай там вони душать одне одного – нас, простих смертних, це не стосується. Дорогенькі, знайте, що коли передушать таких, як Луценко, то дійдуть і до вас. Пишу це, бо хочу сказати, що поважаю Юрія Луценка як політика і людину. Хочу висловити своє обурення з приводу відвертого політичного переслідування політика і сказати Юрію Віталійовичу, його сім’ї, друзям і соратникам, що видавництво «Добра читальня» підтримує Вас, як, переконаний, і тисячі читачів добрих дитячих книжок, виданих завдяки Вам.

Наостанок коротко переповім сюжет однієї з книжечок про Малого Вовчика.

Вовчик росте надто добрим, і батьки відправляють його у Школу поганців, де він має повчитися життю – засвоїти 9 Правил Поганця і стати справжнім Поганцем-Сіроманцем.

Ось деякі з цих правил:

Бреши відверто, бреши невтомно, бреши нахабно і безсоромно!

Усе, що живе, хай в пащу пливе! Ти жалю не знай – хапай і ковтай!

Їж, давися, ні з ким не ділися!

Щоденно вдосконалюйся в підлоті та паскудстві!

(Здається, багато українських політиків дуже добре ці правила засвоїли.)

У школі верховодить лютий, підступний і страшенно жадібний Вовчило-Хижачило. Малий Вовчик, як чемний син, наполегливо вчить правила й щиро намагається стати справжнім поганцем. Однак від природи Вовчик добрий та дружелюбний, і йому гидко жити за правилами поганців. Зрештою він знайомиться в лісі з пластунами, деякий час живе в їхньому таборі і переконується, що жити за правилами пластунів (Щодня ставай трошки кращим. Піклуйся про інших. Будь вдячним) куди цікавіше і приємніше.

Кінець у цієї книжечки, як і належить дитячим книжкам, позитивний. Малий Вовчик зробив свій вибір і остаточно перейшов на бік добра. А от Вовчило-Хижачило закінчив погано – луснув через свою ненаситну жадібність.

Читайте дітям добрі книги! Підтримуйте добрих людей! Залишайтесь на боці Добра!

Орест Стадник, письменник

***

Доброго дня, шановні друзі. Передайте, будь ласка, Юрію Віталійовичу мою поему-казку, яку я написала про нього і йому присвятила. Якщо він її прочитає, то в одному з головних героїв впізнає себе. Спасибі за цю можливість написати йому листа.
З повагою, Софія.

Моєму другу й наставнику, котрий навіть і не підозрює, що в цій місцевосці має справжнього друга, з вірою в те, що ми колись неодмінно зустрінемось і справді будемо друзями до кінця свого довгого і казкового життя.
Текст поеми дивіться тут

***

Хочу висловити свою підтримку Юрію Луценку насамперед тому, що чітко усвідомлюю: те беззаконня, яке зараз твориться з Луценком та іншими заарештованими членами опозиції, стосується кожного громадянина України.

Ці люди не представляють жодної загрози для суспільства, тому арештовувати їх у такий брутальний спосіб, порушуючи при цьому існуюче законодавство, є абсолютно неприпустимим. Зрозуміло, що це робиться існуючою владою свідомо, тому що чим далі, тим видніше стають наслідки їхньої діяльності, за які вони не хочуть відповідати.

Хочу побажати Юрію Луценку та всім заарештованим опозиційним політикам триматися. Наш народ терплячий, але й йому скоро обірветься терпець.

А народним обранцям від опозиції хочеться сказати, щоб вони не гралися з цією владою у стінах Верховної Ради, яка себе повністю скомпрометувала.

Досить!

Відірвіться від буфету Верховної Ради, йдіть до народу, агітуйте проти влади, наводіть факти корупції та порушення законів, збирайте прес-конференції та всеукраїнський з’їзд демократичних сил. Не можна терпіти цю владу, треба покласти їй край! Народ ще є носієм влади в цій країні за Конституцією, треба владу знову зробити народною, щоб вона захищала інтереси найширших верств населення, а не кубла крадіїв держбюджету та держмайна.

Не спи народе мій! Aгов!
Щоб завтра світлий день прийшов,
Щоб регіонів легіон
Не став могильщиком свободи,
А то вони набрались моди ,
Нам демагогію розводять:
«Свободи краща несвобода»,
Та крок за кроком тихой сапой
До диктатури нас ведуть.
Будують новую країну,
В якій нам місця вже немає,
Хоч здавна тут і живемо.
«А ми - козли, що жить мешам».
Не спи народе мій! Агов!
Ти не чужий в своєму краї.

Остафійчук Віктор
м. Київ

***

Юрій Луценко - друг Старого Лева

«Видавництво Старого Лева» висловлює щиру підтримку Юрію Віталійовичу Луценку та нагороджує його офіційним титулом «Друг Старого Лева».

Поданим нижче листом засвідчуємо свою повагу до людини, котра не байдужа до української дитячої книги.

Ми, видавництво літератури для дітей – «Видавництво Старого Лева», дізнавшись із телевізійних новин про те, що Юрія Віталійовича Луценка взяли під арешт, звертаємося до Апеляційного суду м. Києва з проханням відновити справедливість і повернути на волю людину, яка так багато і самовіддано працювала для нашої держави. Ми не можемо повірити в те, що Юрія Віталійовича, котрого ми знаємо як щиру відкриту людину, яка не задля особистого піару, а просто від щирого серця робить добрі справи, звинувачують у чомусь незаконному.

Останні два роки для видавничої галузі були абсолютно нищівними. В умовах кризи, коли купівельна спроможність громадян різко впала і книга залишилася поза споживчим кошиком, ми не отримали жодної підтримки від держави. І не одне видавництво зникло з ринку україномовної літератури. Юрій Віталійович – єдина людина зі сфери політиків, хто нам особисто допоміг не загинути. Не за державний кошт, не користуючись привілеями своєї високої посади, а приватно, з власної заробітної платні Юрій Віталійович упродовж кількох місяців купував у нас книги для дитячих будинків та інтернатів. У нас збереглися списки інтернатів, куди надійшли наші книги, так необхідні дітям, позбавленим батьківської уваги. Ми пропонували Юрію Віталійовичу запросити журналістів, щоб висвітлити цю благодійну передачу у медіа-просторі. Але Юрій Віталійович відмовився – бо він це робив не для показухи.

Коли навесні минулого року видання книги нашого популярного автора Джеремі Стронга було під загрозою зриву, ми довго шукали спонсорської підтримки хоча б якоїсь частини тиражу. І лише Юрій Луценко не відмовив, нічого натомість не вимагаючи. Ми все-таки розмістили у книзі подяку, бо вважали це своїм моральним обов’язком. А на одному із форумів видавців у Львові Юрій Віталійович, якому дуже подобаються наші книжкові серії і він навіть цитував одного з авторів, подарував нашому видавництву ноутбук, на якому ми й досі працюємо.

Юрій Віталійович Луценко – це жива емоційна людина, яка щиро вболіває за свою державу, якій небайдужі проблеми і біди реальних, а не абстрактних людей. Він належить до того невеликого кола політиків, котрих хвилює розвиток культури в Україні, він багато читає, знається на літературному процесі.

Нам дуже прикро спостерігати за байдужою реакцією суспільства, зокрема журналістів. Пригадуємо, на форумах видавців у Львові, які Юрій Віталійович не раз відвідував ще як міністр внутрішніх справ, журналісти бігали за ним натовпами, намагаючись упіймати кожне слово. Наша пам'ять, на щастя, не така коротка. І ми прекрасно пам’ятаємо, що людина, яку зараз намагаються засудити і очорнити, для нас особисто зробила добро і допомогла втриматися на плаву. І впевнені, що ми далеко не єдині, кому допоміг Юрій Віталійович. Сподіваємося, що цей страшний сон для нього скоро закінчиться. І віримо в справедливість судової системи України.

Юрій Чопик, директор «Видавництва Старого Лева»

Мар’яна Савка, головний редактор «Видавництва Старого Лева», письменник, член НСПУ та АУП, Лауреат міжнародної премії журналістів ім. Василя Стуса

http://www.starlev.com.ua/www/index.php/news/items/jurij-lucenko---drug-starogo-leva.html